Реформи митниці – це лікування головного болю за допомогою гільйотини
Історія постійного реформування митниці чимось нагадує вже згадувану мною феєричну історію реформування податкової.
Ті ж самі гасла, та ж сама постійна «боротьба з тінню». Але митників, на відміну від їхніх колег податківців, реформують трохи менш гучно. Ну типу, гроші люблять тишу. Саме в тиші кабінетів максимально закритої й непублічної служби довгі роки будувалась чітка вертикаль розподілення потоків від контрабанди.
Підраховуючи об’єми контрабанди різні експерти виходять на різні цифри. Але всі вони сходяться на тому, що на рік це не менше $10 млрд. Зауважу, що за офіційними даними доходи бюджету від митних зборів у 2018 році склали 27 млрд грн – 3% доходів Держбюджету. З загальних 295,4 млрд ПДВ, що надійшов у 2018 році – 79% сформовано за рахунок митного ПДВ. В цілому за 2018-й разом з митними платежами та імпортним акцизом, митниця забезпечила 40,2% всіх доходів бюджету. Тепер уявімо на секунду, що з 250-300 млрд грн контрабандного товаропотоку були б сплачені всі платежі до Держбюджету. Це ще близько 100 млрд. В пору задуматись про відмову від кредитів МВФ.
До речі, з імпортних 233 млрд грн ПДВ до бюджету де-факто доходить добре як половина. Недолуга політика ДПС в адмініструванні ПДВ, штучні перепони для підприємств, що відшкодовують податок, недієздатність податківців в боротьбі з рухом схемного податкового кредиту, призвела до створення величезного чорного ринку торгівлі імпортним ПДВ.
Суть схеми проста: підприємство-імпортер розмитнює товар та продає його за готівку, документально ж вивантаження товару проходить на так звану «скрутку», на якій проходить підміна номенклатури, у подальшому продаж «потрібних товарів» документально оформляється на підприємства реального сектору, які зменшують свої власні зобов’язання зі сплати ПДВ. Коли ця схема поєднується з «сірими» схемами імпорту (підміна номенклатури, маніпулювання з вагою) ефект виходить кумулятивний.
Навіть ті копійки, які контрабандисти змушені все ж таки були сплатити в бюджет, потім вимиваються через продаж податкового кредиту. «Злі язики» стверджують, що у ДФС часто виникало так зване негативне сальдо – це коли повернути з бюджету треба більше, ніж зібрали. Але на публіку таку інформацію виносити, звісно не люблять.
Іронія полягає в тому, що технічне забезпечення ДФС дозволяло бачити такі й подібні їм схеми як на долоні. При всьому негативі Мінздоху, а потім ДФС, інтеграція митних та податкових баз там була проведена на досить серйозному рівні. Єдине чого не вистачало для зупинення цих схем – це бажання.
Рішення про ліквідацію ДФС та створення двох нових служб прийнято ще попереднім урядом. Конкурси на посади очільників нових відомств проведені ним же. Через більше ніж пів року кволо запрацювала ДПС. Запуск Митної служби чекаємо з дня на день. І Сергій Верланов і Максим Нефьодов основними своїми цілями визначать принципову боротьбу з корупцією та збільшення надходжень до бюджету за рахунок детінізації. Попри нещодавні корупційні скандали як в ДПС так і в ДМС, маємо надію, що це щирі слова, а не лише декларації. Однак, постає питання, чи зможуть два нові відомства забезпечити чітку координацію дій, спільне реагування на ризики та кооперацію в інформаційно-аналітичному плані.
Процеси, які відбуваються у митниці та податковій дуже пов’язані між собою, контрабанда – це по своїй економічній суті те ж саме ухилення від оподаткування. Відсутність конекту між службами помножить всю їхню роботу на нуль. І може з’явитися велика спокуса сказати: бажання в нас є – технічної можливості немає.
Підходи до побудови фіскальних органів бувають різними. Наприклад, можна було б реформувати ДФС не ліквідовуючи її, оновивши кадровий склад, забезпечивши новітнім обладнанням, знищивши корупцію. Насправді у світі величезна кількість успішних країн і з такою системою також. Можливо, розділяючи ДФС на дві окремі служби, ми вилікували головний біль за допомогою гільйотини. Таке часто буває, коли в державі немає чіткого покрокового плану реформування податкової системи. Я вже неодноразово про це говорив.
