Попри агресію росії, Україна демонструє зростаючу спроможність завдавати шкоди агресору, що може змінити динаміку війни у 2026 році.
Оглядачі відзначають посилення українських повітряних атак на російські об’єкти. За їхніми словами, «постійно зростаюча інтенсивність і розширення географії українських ударів дронами та ракетами, а також збільшення кількості засобів ураження й їхньої різноманітності, безумовно, стануть дедалі серйознішою проблемою для російської федерації в найближчому майбутньому».
Як приклади наводяться нещодавні удари по арсеналу ракет і артилерії в Костромській області та військовому заводу в Липецькій області. Крім того, сама росія визнає у відкритих джерелах, що Україна щодня завдає ударів по об’єктах у Московській області.
Цей тренд підтверджується кількома джерелами. Згідно зі звітами Estonian Defence Forces (EDF), українські операції призводять до зношування російської ППО: велика кількість пріоритетних цілей, розкиданих по всій росії, у поєднанні з витратою боєприпасів та знищенням систем ППО послаблюють оборону Москви.
Експерти прогнозують, що у 2026 році активність і точність українських далекобійних ударів зростатимуть, що призведе до ще більшої шкоди для російських збройних сил і економіки. Обороноздатність росії та її стійкість до таких атак, імовірно, знижуватимуться протягом року.
Такі удари не лише завдають матеріальних втрат, а й підривають наратив кремля про «невичерпні ресурси».
Україна, спираючись на західну допомогу у вигляді дронів і ракет, переходить від оборонної стратегії до активного виснаження противника, що може змусити росію перерозподіляти ресурси з фронту на захист тилу.
Західна розвідка зазначає, що росія стикається з труднощами у підтриманні наступальних дій. У грудні спецслужби попереджали, що без прогресу в мирних переговорах Україна зіткнеться з важкими оборонними боями в найближчі місяці. Водночас, за їхніми ж оцінками, росія не здатна до проривів на фронті й вдається до терористичних атак проти цивільного населення України, щоб компенсувати військові невдачі.
Окрему увагу приділяють використанню росією балістичної ракети «Орешник». Аналітики трактують її застосування (вдруге за час війни) як сигнал Заходу — насамперед Європі та НАТО — у відповідь на нібито український удар по резиденції путіна у Валдаї (що Україна заперечує, а західна розвідка не підтверджує).
Це може бути частиною інформаційної кампанії Москви, спрямованої на ескалацію напруженості без прямого зіткнення.
У попередніх заявах експертів і політиків наголошувалося, що тріщини в західній єдності є перемогою для росії. Чим згуртованішим є Захід у словах і діях, тим коротшою буде агресія Москви проти України або західних країн.
Також лунали застереження, що до першої половини 2026 року росія може зіткнутися із серйозними проблемами в оновленні військової техніки, якщо втрати зберігатимуться на нинішньому рівні.
Аналіз показує, що російська стратегія еволюціонує: від спроб територіальних захоплень (зокрема фокусу на Покровську) до гібридних загроз, включно зі створенням нових баз для дронів на північному заході росії, здатних запускати до 300 ударних БПЛА на добу.
Це свідчить про підготовку до затяжного конфлікту, але водночас і про вразливості самої росії, які використовує Україна.
Західна розвідка налаштована песимістично щодо дипломатичного прориву: путін не відмовився від мети відновлення контролю над Україною як частиною «історичної росії» разом із Білоруссю.
У листопаді 2025 року розвідка Естонії описала три сценарії для України: продовження важких боїв, можливий прорив росії в районі Покровська або стабілізацію фронту. Водночас останні заяви наголошують, що росія уникає прямого зіткнення з НАТО: немає ознак планів нападу на Балтію чи Альянс загалом.
Попри це, ризики залишаються. У звіті ECFR зазначається, що уроки війни в Україні (зокрема застосування дронів і артилерії) впливають на планування НАТО, зокрема в країнах Балтії, де росія сприймається як постійна загроза через географічну близькість.
Естонські аналітики вважають, що Москва відчуває занепокоєння через можливе зіткнення з НАТО та уникає ескалації.
На їхню думку, 2026 рік може стати переломним: посилення українських ударів ослабить росію економічно та у військовому плані, але без нарощування західної підтримки (включно з миротворцями, як припускають деякі коментатори) Україна також ризикує виснаженням ресурсів.
Для Європи це означає необхідність зміцнення єдності та підготовки до гібридних загроз — порушень повітряного простору, терактів, саботажу, інформаційних провокацій, кібератак.
Україна, попри хронічну кризу з особовим складом і зимове затишшя, зберігає активність в асиметричній війні.
росія, своєю чергою, стикається з межами власних ресурсів, але використовує пропаганду та поодинокі ескалаційні кроки — зокрема удар «Орешником» — для тиску на Україну та Захід.
На думку низки експертів, у 2026 році війна може або стабілізуватися через переговори, або ескалувати, якщо росія спробує компенсувати втрати посиленням повітряних ударів і гібридних атак у країнах НАТО.
Для Європи залишається ключовою роль розвідки, зміцнення альянсів і оборони у стримуванні агресії. Подальший розвиток подій покаже, яка з тенденцій візьме гору і чи зможе одна зі сторін досягти стратегічного зсуву на свою користь.