Ворог уже не приховує – чекає на український контрнаступ. Причому у росіян щодня паніка про нібито виявлені ними наступальні угрупування.
Почнемо з того, що на Росії гучний "дзвін фанфар": напередодні (20.V.2023) там офіційно оголосили про захоплення Бахмуту. З українського боку це традиційно заперечили.
Однак ми контролюємо останній квартал на околиці чи ні – жодного значення вже немає. Сутність полягає у деталях.
По-перше, втрата Бахмуту ніяк не впливає на загальну ситуацію на фронті й хід війни. Медійно росіяни "вижмуть" із цього максимум, але виключно медійно.
Російський наступальний потенціал наразі вичерпався. Бахмут виявився єдиним наступальним успіхом армії РФ за останніх 10,5 місяців війни.
Причому досягли цього успіху приватні "вагнерівці", а не регулярні війська. Загалом, російська ж армія майже 10 місяців вела бої за районний центр і все звелось до лобових штурмів та продавлювання нашої оборони.
Очевидно, втрати їхні там колосальні, як людські, так і матеріальні. Спроби армії РФ наступати на інших ділянках – Вугледар, Авдіївка тощо, – закінчились провалом і повною відсутністю якихось перспектив.
"Штурмовики", тобто вагнерівці, 25 травня мають знятися з фронту і відійти на перегрупування. У Бахмуті їх замінять регулярні війська, які мають зайняти "підготовлені вагнерівцями лінії оборони".
Себто, про перехід в наступ мова не йде – будуть закріплюватись у руїнах Бахмуту. Знаково, але росіяни вже не приховують, що чекають на український наступ, причому у них щодня з'являються повідомлення про виявлені ними наступальні угрупування Збройних Сил України на тій чи іншій ділянці фронту.
За цих умов затягування наступу може мати як позитивні, так і негативні наслідки для ЗСУ. Аналогія, яка перша приходить в голову – німецька операція "Цитадель" літа 1943 року, котра стільки разів відкладалася, що коли почалась, то загальне становище вже змінилось, і тому результати були закономірні.
Поки ПВК "Вагнер" штурмував, російське командування мало час для підготовки мобілізованих. Чим вони й займалися; тож маємо розуміти, що зараз вже більшість "чмобіків" пройшли військовий вишкіл.
Хтось кращий, хтось гірший, проте вишкіл. А чимало із них вже мають бойовий досвід, тому при наявності толкових командирів – будуть битися не гірше за кадрових солдатів.