Просування українських захисників углиб РФ спантеличило росіян. Наперекір очікуванням, паніка не призвела до згуртування населення й влади.
Кремль у відвертому ступорі через прогнозоване перекидання війни на терен агресора.Ми спостерігаємо за найсерйознішою атакою українського війська, починаючи від 24.II.2022, заявляють один поперед одного низка західних видань, не розуміючи цілі Києва (що добре).
Новопостала критична для Москви ситуація змусила Україну евакуювати кілька тисяч мирних жителів, щоби полегшити ведення бойових дій. Але, як показав приклад Білгородщини, кремлівський режим плювати хотів на своїх громадян, які мешкають на Курщині.
Цієї середи росіяни заявили про застосування авіаційних та артилерійських засобів для відбиття атаки, після того, як у регіон було перекинуто підкріплення у спробі зупинити те, що названо «масованою транскордонною провокацією» українських військ. Усі окупанти згоріли під час маршу від удару HIMARS (див. докази нижче).
Кремль намагається знайти баланс між дискредитацією «України на міжнародному рівні за проведення цієї атаки на територію РФ» та уникненням «розпалювання внутрішньої паніки щодо масштабів, наслідків та можливих результатів української операції». Різні російські пропагандисти розкритикували Генеральний штаб і безпосередньо генерала гєрасімова за ситуацію, що раптово виникла.
Тим часом підрозділи Сил оборони України нарощують тиск — під контроль наших військ, на тлі вдалого «Drang nach Nord-Osten», перейшла низка населених пунктів Курської області народної республіки у Суджанському та Рильському районах. До слова, там розташована важлива розподільча станція прокачування газу до Європи.
Крім того, за 30 км від Суджі знаходиться закрите місто Курчатов, бо у ньому стоїть атомна електростанція. Як зазначають західні експерти, чия компетентність і фаховість має бути докорінно переглянута після 24.II.2022, перенесення війни на територію РФ — це стратегічне завдання України. Мета — максимально дестабілізувати ворога та його енергетичну систему.
Водночас британська та американська преса одна поперед одної пише про потенційний обмін теренів: Курщину на Харківщину, або Курську АЕС на Запорізьку АЕС. Український наступ показав, що прорватися на російську територію простіше, ніж зруйнувати зміцнену оборону ворога на Сході (Донеччина) та Півдні (Запоріжжя і Херсонщина).
Обивателі та медійні пустослови намагаються зрозуміти, куди та для чого рухаються наші воїни. Деякі самовпевнені особи тлумачать прорив на Курщину як доказ до підготовки майбутніх перемовин із РФ, де на стіл ляжуть мапи з окресленими кордонами (котрі, за твердженням путіна, «ніде не закінчуються»).
Росіяни роблять дуже дурні помилки, і вся справа в їхньому корумпованому керівництві, яке ставить хороші новини вище за правду. В українському військово-політичному керівництві ситуація не набагато краща, але воїни роблять усе можливе, щоби наблизити перемогу, а не якийсь аморфний мир.
Необхідно розуміти, що мстиві московити не прощають помилок, тому на тлі успіхів наших захисників на Курщині, ворог бомбить КАБами й ФАБами населені пункти Сумщини та Харківщини. Тож, відсування фронту у бік Москви, — потрібний крок, який давно мав стати дійсністю.
У цілому РФ має 4 наступні варіанти реагування на бої у Курській народній республіці без шкоди для свого наступу на Донеччині. Ось, як їх подає американський Інститут вивчення війни (доволі сумнівна контора із заплямованою репутацією — прим. ред.):
Доволі знаково, але раніше медіаагенція «Останній Бастіон» уже сповіщала читачів про те, що на Курській АЕС поставили на охорону жінок. Керівництво станції не має жодного плану на випадок приходу українських військ, а співробітники хвилюються через відсутність укриттів.