Московити, перш за все знищують книжки. Знищують будь-які згадки про те, якою було життя до їх приходу.
Міністр просвіти московії Сєргєй Кравцов, на пресконференції присвяченій українським підручникам під назвою "Украинские учебники как элемент пропаганды ненависти" з піною у рота, котрій би позаздрили всі скажені собаки світу, розповідав про мову ненависті та спотворення історичних фактів українцями.
Зі шкільних років кожен з нас пам'ятає, що постать вчителя. Тобто тієї особи, що передає знання та ділиться досвідом грає не аби яку роль в навчанні та формуванні світогляду.
Більшість викладачів має неабиякий вплив на учнів, і являє собою авторитет, іноді на рівні з батьками, згадайте хоча б фізрука. Змогли згадати? Отож-бо.
Окрім вчителя, у навчальному процесі грає важливу роль підручник, тобто концентрована, керована владою інформація про події та трактування тих чи інших фактів. Люди мають якусь містичну віру в друковне слово, яку можна пояснити тільки тим, що підсвідомо ми розуміємо, що підручник складали, перевіряли та затверджували фахівці вищого ґатунку.
Знову повернемося до так званого міністра просвіти. На тій самій пресконференції він сказав, що навчання в Україні «це цілеспрямована робота та вибудовування ланцюжка, що спотворює історичну правду, бо це не лише агресія та готовність до військової операції проти нашої країни, а й зомбування вчителів, школярів – причому часто насильно».
Пам'ятаєте "1984" Джорджа Орвелла? І якщо всі приймають брехню, нав'язану партією, якщо у всіх документах одна і та ж пісня, тоді ця брехня поселяється в історії та стає правдою, адже «хто керує минулим, – говорить партійне гасло, – той керує майбутнім; хто керує сьогоденням, той керує минулим».
Якщо вам здалося, що московитський функціонер втратив зв'язок з реальністю, – ви помиляєтеся. Це синхронізована на всіх рівнях позиція щодо української історії та пропаганди для дітей!
«Ми ніколи не припустимо, щоби історія, географія були спотворені, факти Великої Вітчизняної війни, нашої дружби з Україною, іншими країнами. Наша країна завжди відкрита, завжди допомагала братнім народам, зокрема Україні», – резюмував Сєргєй Кравцов.
Про які ж факти спотворення історії та географії говорить Кравцов? Про Голодомор, про форсування Дніпра, про Ватутіна, звичайно про Бандеру і Шухевича, навіть юнацький "Пласт" не обділений увагою.
На думку московитів, все це натівська пропаганда, яка сіє розбрат між дружніми народами. Не було ніякого голодомору, був неврожай, не існувало провального і кривавого у своєму виконанні плану взяття Києва до річниці жовтневого перевороту, а Коля Ватутін, на думку кремлівських писарів ніколи не говорив про українців, називаючи нас хохлами: «...Усі вони зрадники! Чим більше в Дніпрі потопимо, тим менше доведеться до Сибіру після війни висилати».
Міністерство "правди" московії не покладаючи рук змішує факти та брехню в пекельну суміш спотвореної реальності, в якій тільки купка бандерівців бажала жити у своїй незалежній країні, а весь трудовий люд прагнув залишатись у СССР. Навіть ті, в кого совєти забрали право переїхати без дозволу КГБ, бо паспорти в селах не видавали, фактично поновивши кріпацтво.
Саме такі підручники, вже надруковані та привезені на тимчасово окуповані території півдня, таку історію і географію викладають 9-й рік на ОРДЛО. Виховати нове покоління дітей, котрі повірять в те що «Війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – сила», – ось основна задача міністерства "правди" московії.
Зламати волю, приневолити повірити дітей, що народжені у вільній країні в те, що є великий брат, який про тебе попіклується це не аби який труд. Для цього привозять ідеологічно підкованих вчителів, котрим роздають квартири убитих орками маріупольців і херсонців.
І, як не дивно, тих що бажають виїхати в хлібну Україну достатньо, адже одна справа це вбивати в голови дітлахам версію реальності де московія велика держава, а зовсім інша, жити в цій державі. Без водогону і каналізації, без електроенергії та газу.
Уявіть собі в яких, без применшення, бидлячих умовах живуть ці носії знань та досвіду, якщо для них переїзд в зруйнований Маріуполь є покращенням рівня їх жалюгідного життя. І тепер уявіть, який досвід може передати такий викладач, то усе, що ці фахівці "із-за парєбріка" можуть принести, це руйнування і злидні.
І про головне: московити, перш за все знищують книжки; знищують будь-які згадки про те, якою було життя до їх приходу. Щоби, не приведи Боже, Степана Бандеру не називали героєм, боротьбу УПА – визвольною, а "Пласт" – християнською організацією та щоби школярі перестали сумніватись у кремлівській версії подій, окупанти знищують будь-які альтернативні джерела інформації.
А ті, що не можуть знищити виставляють в нікчемному світі. Мовляв, що може написати в підручнику якийсь там викладач в Херсоні, який його досвід та академічний рівень освіти, тим більш в порівнянні з міністром просвіти болотного князівства.
Головне в цій ситуації пам'ятати, що ми маємо беззаперечне право викласти свою версію будь-яких подій та дати власну оцінку будь-якій історичній постаті. Це наша країна і наше майбутнє.
Ми самостійно вирішуємо по яких підручниках навчати наших дітей. А той, хто приносить нам книжку московською, і каже, що то є краще за українське – то наш ворог, пам'ятайте це!
Автор – Юрій Гуренко, боєць Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор"