Санкції нашої божевільні

Санкції проти своїх васалів, якими Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) розважає підданих, не можуть не радувати пересічних посполитих. І то вірно – якщо в країні немає законності для звичайних людей, то чому суди мають захищати феодалів? Якщо звичайна людина в будь-який момент може стати жертвою державного свавілля, то чому придворні повинні насолоджуватись гарантіями, прописаними в Конституції? Хай їхні сіятельства відчують себе в шкурі пересічного підприємця, до якого в будь-який момент може прийти чиновник і відібрати все.

Але залишається певна невизначеність, яка сіє смуту в головах посполитих. Наприклад: хто саме за рішенням Європейського суду з прав людини буде відшкодовувати народному депутатові Віктору Медведчуку шкоду, завдану позасудових блокуванням активів і притягненням до кримінальної відповідальності – українські платники податків чи перший заступник генерального прокурора Роман Говда?..

Люди брешуть, що посаду першого заступника генпрокурора для Романа Михайловича (якого генпрокурор Руслан Рябошапка перед тим взагалі вигнав з органів прокуратури) придбав Олександр Грановський – народний депутат VІІІ скликання, який нині відпочиває від нужденної депутатської праці в Ізраїлі. Звісно, ми свічку не тримали, купюри не рахували й не можемо ці плітки ані підтвердити, ані спростувати. Але, як би там не було, Говда вважає, що він гідний більшого – і вже півроку інтригує проти генеральної прокурорки Венедіктової, розповідаючи главі держави Андрію Єрмаку про її професійну безпорадність та умовляючи призначити його генеральним прокурором.

На доказ своїх видатних здібностей Говда пообіцяв Одному з Найвеличніших Лідерів Світу (с) відправити Медведчука за 101-й кілометр за умови, що після азі обвинувального вироку Медведчуку замінить Венедіктову на посаді. Під цю операцію Говда отримав карт-бланш і можливість керувати групою прокурорів та слідчих ДБР і СБУ напряму, минаючи відданого Венедіктовій керівника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу генпрокурора Олександр Панова. А для вирішення поточних фінансових проблем під оруду Говди було ще й передане найбільш прибуткове управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави, яке раніше входило в Департамент нагляду за органами безпеки‚ фіскальною та прикордонною службами й підпорядковувалось заступнику генпрокурора Олексію Симоненку. Втім, в Офісі генерального прокурора ходять чутки, що фактично фіскальним управлінням керує не Говда, а його бой-френд Євген Бамбізов – знаний фахівець у галузі податкових правовідносин…

Але одного лише палкого бажання Романа Михайловича посісти крісло своєї начальниці не достатньо для того, щоби засудити Медведчука – треба ще й мати бодай якісь здібності. А ось якраз з цим у Говди явні проблеми попри те, що на будь-кого з  народних депутатів України (не кажучи вже про колишніх і нинішніх керівників Адміністрації/Секретаріату/Адміністрації/Офісу Президента України) можна без жодних пояснень вдягати кайданки й у глибині душі високі достойники розумітимуть, за що саме їх позбавили волі.

Тобто, організувати будь-який вирок у Печерському суді великих складнощів не становить – на крайній випадок, якщо суддя впреться, на нього самого можна буде накласти санкції або наказати охороні не пускати суддю на роботу подібно до того, як Говда на виконання вказівки Найвеличнішого розпорядився не пускати на роботу голову Конституційного Суду України Олександра Тупицького. Але на Печерському суді правосуддя на планеті не закінчується й можна не сумніватись, що Медведчук звертатиметься до Європейського суду з прав людини. І ось тут на українських платників податків може спіткати велика чи навіть дуже велика (у залежності від призначеної ЄСПЛ суми відшкодування) неприємність.

Почнемо з того, що намагання Говди інкримінувати Медведчуку участь у поставках електроенергії в анексований Крим, переговори з представниками російської адміністрації, зустрічі з бойовиками, поїздки до Криму з порушенням встановленого порядку перетину державного кордону, захоплення нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрям» і т.п. (а саме це перший заступник генпрокурора пообіцяв Одному з Найвеличніших Лідерів Світу) лише призведуть до збільшення Європейським судом з прав людини суми відшкодування. Бо в 2014-2015 роках, коли відбувались ці події, Медведчук не був представником влади й вся його діяльність зводилась лише до надання посередницьких послуг тодішньому президенту Порошенкуа та виконанню доручень СБУ, спецпредставником якої Медведчук був з 23 грудня 2014 року. А тому претензії до Медведчука можна буде висувати лише після того, як наберуть законної сили вироки відносно Порошенка та екс-голови СБУ Грицака.

Більш того, Медведчук може бути засуджений лише в разі, якщо сторона обвинувачення доведе в суді, що він не просто виконував доручення СБУ (виконувати доручення спецслужби власної країни – це почесний обов’язок усякого патріота), а разом з Порошенком і Грицаком був членом злочинної організації й, виконуючи прохання Порошенка (наприклад, стосовно допомоги в організації постачання російської електроенергії в окупований Крим), усвідомлював, що 5-й президент вчиняє державну зраду. А доки Порошенку не повідомлено про підозру, Медведчук може перебувати в статусі, хіба, свідка. Однак відправляти Порошенка та Грицака на лаву підсудних Говда не стане – Грановський не для того купив йому нинішню посаду.

Про розумовий рівень та професійні чесноти Романа Михайловича свідчить також і те, що кримінальне провадження стосовно Медведчука було зареєстровано за заявою людини, яку автор цих рядків недавно згадував у публікації, присвяченій розкраданню майна колишньої радянської організації «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту». Це – дрібний аферист Юрій Чижмар, який донедавна перебував на утриманні Віктора Тімченка (батька Максима Тімченка, генерального директора ахметовської компанії ДТЕК), а зараз бере корм з рук колишнього народного депутата від БЮТ Сергія Кошина.

Тімченко-старший керував псевдо-громадською організацією «Товариство сприяння обороні України» (скорочено – ТСОУ), яка була створена на початку 90-х для рейдерського захоплення майна ДТСААФ (а це десятки полігонів і аеродромів, сотні тирів і автошкіл, ескадрильї літаків і гелікоптерів, автодроми й мотодроми, Палац підводного спорту тощо), щоби не допустити його передачі в Міністерство оборони України та Фонд державного майна України. Після втечі Януковича знайшовся такий собі «громадський активіст» Чижмар, який став шантажувати Тімченка-старшого тим, що «самооборона Майдану» відбере у рейдерів це майно й поверне державі. Тімченко все зрозумів правильно й взяв Чижмара до себе на харчування, призначивши «начальником відділу військово-патріотичного виховання ТСОУ», після чого «активіст» навіть спробував пропхнути через «Реанімаційний проект реформ» закон про фінансування рейдерів за рахунок державного бюджету.

Нині Тімченко відправлений на незаслужений відпочинок, а розкрадати державне майно на чолі ТСОУ продовжує екс-бютівець Кошин, якому Чижмар залишився в спадок… Напевно, більш пристойного заявника Говда підшукати не міг. Не здивуюсь, якщо з’ясується, що Говда познайомився з чим Чижмарем, коли в бутність прокурором Києва разом з колишнім міністром молоді та спорту Ігорем Ждановим влаштував грошові побори з учасників державних спортивних заходів і «випадково загубив» матеріали кримінального провадження, зареєстрованого за фактом торгівлі шахраями з ТСОУ якимись «сертифікатами парашутиста». 

Тому Венедіктова може спати спокійно – після того, як справа стосовно Медведчука з ганьбою розвалиться, Говда змушений буде ще й доплатити за те, щоби залишитись в органах прокуратури.

Втім, санкції, оголошені 18 червня 2021 року Одним з Найвеличніших Лідерів Світу (с) відносно віденського в’язня Дмитра Фірташа, також бентежать розум політично стурбованих громадян. Бо ці санкції чомусь ніяк не позначились ані на мовленні належного Фірташу телеканалу «Інтер», ані на доходах його облгазів, ані на діяльності хімічних велетнів на кшталт «Рівнеазот», «Концерн Стирол» чи «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Тож не дивно, що вже пішов поголос, що санкції відносно Фірташа були запроваджені, начебто, на прохання самого Фірташа, точніше – його бізнесових і політичних партнерів Сергія Льовочкіна та Юрія Бойка. Бо останнім часом Льовочкін і Бойко почували себе вкрай незручно на засіданнях парламентської фракції «Опозиційна платформа – За життя»: у той час як у Медведчука та Козака влада відбирає бізнес, Фірташ, Льовочкін і Бойко – навпаки, отримують преференції у вигляді спецдозволу на видобування нафти та газу на Приазовському газовому родовищі в Запорізькій області чи ліцензії на розробку покладів титанових руд на Селищанській ділянці в Малинському та Коростенському районах Житомирської області. Тепер Льовочкін і Бойко також стали, типу, підсанкційними, можливо, навіть відмовляться від якоїсь не дуже потрібної їм ліцензії й будуть гнівно відкидати звинувачення колег по фракції у співпраці зі злочинною владою.

А доки Один з Найвеличніших Лідерів Світу розважає підданих санкціями проти Фірташа, 17 червня 2021 року Антимонопольний комітет України легалізував сина Юрія Бойка як фактичного власника колишнього державного хімічного заводу «Зоря» й дозволив ТОВ «Хімічні інноваційні технології», що належить сину Юрія Бойка – Анатолію Бойку, на придбання низки активів у «Української хіміко-енергетичної компанії», а потім дозволив Бойку-молодшому передати ці активи в оренду ТОВ «НВП «Зоря». Ось такі вони, санкції нашої божевільні.