Шахрайство у збірній. Як грабують і залякують глухих спортсменів

Чому через корупцію в Інваспорті Україна залишиться без медалей на Дефлімпіаді

За три тижні до старту Літніх Дефлімпійських ігор-2025 у Токіо частина провідних гравців чоловічої збірної України з настільного тенісу заявила, що не поїде на турнір через звільнення головного тренера Миколи Закладного.

У відкритому зверненні чемпіони та призери Максим Овчаренко й Антон Велієв прямо пишуть:

«Ми не бачимо своєї участі в Дефлімпіаді без тренера… Разом із Миколою Григоровичем ми готові до нових здобутків».

Публічно це зафіксовано 27 жовтня 2025 року.

Про цей дикий випадок уже писали ЗМІ та небайдужі блогери. Звільнення сталося після наради 21 жовтня за участі президента Федерації спорту глухих Леоніда Касіцького, керівниці Укрцентру «Інваспорт» та віцепрезидентки НКСІУ Оксани Скугарєвої, а також інших посадовців.

Офіційні претензії до Закладного — «недостатня звітність», «залякування спортсменів», кадрові рішення — виглядають надуманими.

Джерела в команді називають реальною причиною бажання чиновників «взяти під контроль» олімпійські виплати спортсменів і тренера.

На кону — великі суми, які, схоже, дуже кортить «прихватизувати» чиновникам.
А на медалі для України, честь і совість, долі спортсменів і тренерів — їм, здається, байдуже.

Це не перший дзвіночок.

У 2023 році щонайменше четверо відомих атлетів з інвалідністю публічно звинувачували систему «Інваспорт» у «поборах», тиску та так званому «правилі 10 %» — вимаганні частини винагород за медалі.

Керівництво тоді все заперечувало, але скандал змусив оголосити внутрішні перевірки.

У відносинах із параолімпійцями панує правовий нігілізм.

Точніше — феодалізм.

Вдумайтеся: тренери збірників навіть не мають на руках контрактів із федерацією. Їм їх просто не дають.

Факт: чоловіча дефлімпійська збірна з настільного тенісу — унікальна команда, де майстри спорту здатні успішно конкурувати й у «здоровому» чемпіонаті.

І це — результат системної роботи Миколи Закладного, одного з найтитулованіших фахівців українського деф-спорту.

Ламати це напередодні старту в Токіо (15–26 листопада) — злочин проти здорового глузду й проти шансів країни на медалі.

Кого нам «проштовхують» замість Закладного і чому я звертаюся до правоохоронців

Тепер — про головне.

За моєю інформацією та свідченнями збірників, які я отримав і зафіксував, на посаду головного тренера чоловічої збірної проштовхують Андрія Гнатюка — людину, до якої є серйозні питання етичного й, на мою думку, кримінально-правового характеру.

Короткий бекґраунд, який у федерації воліють не згадувати: після резонансної ДТП у Києві (авто вилетіло на пішохідну зону, загинув пішохід) Гнатюка було відсторонено від збірної.

До нього висувалися претензії щодо неспортивної поведінки, вживання наркотичних речовин та демонстрації зброї в соцмережах.

Згодом, у 2019-му, його повернули в систему — і саме тоді, за свідченнями спортсменів і тренерів, почалися системні побори з молодих гравців: вимоги віддавати частину, а іноді й усі призові з комерційних турнірів, а також «скручування» коштів на харчування.

(Ці епізоди — зі слів спортсменів; публічно більше деталей викладу у правоохоронні органи.)

Окрема історія — юніор-призер Європи Даніїл Б., який, за твердженнями його родини та збірників, під тиском тренера був втягнутий у кредитні операції.

Я маю у своєму розпорядженні скріншоти переписки, де тренер вимагає підтвердження видачі кредитів, і відеозапис із психологічним тиском та погрозами припинити доступ спортсмена до виступів і тренувань.

Мати спортсмена готова свідчити.

Гнатюк неодноразово оформлював кредити на ім’я спортсмена Даніїла Б.

Перший випадок стався взагалі без участі Даніїла, — у той момент його телефон був у руках іншої людини.

Отримані кредити Гнатюк не повертає, натомість вимагає від Даніїла оплачувати все самостійно, включно з витратами на турніри, до яких сам Гнатюк не має жодного стосунку.

Згодом виникла чергова спроба оформлення кредиту. Даніїл побачив сповіщення на телефоні й не відповів Гнатюку, що видно зі скріншотів у телефоні. Після цього Гнатюк почав телефонувати десятки разів, погрожував і нервував.

На відео зафіксовано, як Гнатюк, користуючись своїм становищем тренера юнацької збірної, чинить психологічний тиск на спортсмена.

Серед зафіксованих епізодів:

• «Відправ кошти, я віддам, які проблеми» — вимагає Гнатюк;

• «Чому морозишся, це неповага» — звинувачує спортсмена;

• На запитання Даніїла, коли будуть повернуті гроші за попередні кредити, Гнатюк відповідає, що це «не проблема» (хоча відсотки за кредити сплачує сам Даніїл);

• Гнатюк робить грубий жест рукою, який у мові глухих означає або удар, або образу — після чого Даніїл сильно злякався;

• Погроза: припинити участь Даніїла у змаганнях і тренуваннях;

• Вимога: віддавати Гнатюку частину коштів, зароблених на комерційних турнірах;

• Погроза: у разі переїзду Даніїла до Полтави на тренування — «почнуться великі проблеми».

Після стресу через спілкування з цим «тренером» талановитий хлопець — багаторазовий призер змагань найвищого рівня — назавжди залишив спорт.

Наголошую: глухі спортсмени — надзвичайно вразлива група, яка часто почувається беззахисною перед системою.

Такі дії (якщо їх підтвердить слідство) мають ознаки злочину.

Моя процесуальна позиція

Сьогодні я публічно заявляю: подаю заяву про злочин щодо дій Андрія Гнатюка до Національної поліції та Офісу генерального прокурора за статтями 189 ККУ (вимагання), 190 ККУ (шахрайство), 355 ККУ (примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань) і прошу невідкладно:

• зареєструвати кримінальне провадження;

• відібрати свідчення у спортсменів та їхніх батьків;

• вилучити й зафіксувати електронні докази (скріншоти, відео, листування);

• забезпечити безпеку свідків і заявників;

• зупинити будь-які кадрові рішення щодо призначення Гнатюка до завершення перевірок.

Також рекомендую іншим спортсменам і батькам, які постраждали від цього «тренера», звернутися по правову допомогу та офіційно подати заяви або пояснення.
За потреби готовий надати юридичну підтримку.

До міністра спорту

Пане Матвію Бідний, прошу негайно втрутитися: призупинити рішення, які можуть зірвати виступ збірної в Токіо, і ініціювати незалежний аудит рішень «Інваспорту» та Федерації спорту глухих за останні роки.

Публічність і прозорість — єдиний спосіб повернути довіру.