Ще раз про «махньом, не глядя»

Пишемо текст, коли ще вилами по воді писано, що буде із розпіареним вселенським перемир'ям з 00.01 27 липня. Читатимемо вранці, або вже маючи докази правоти тих хомок невіруючих, котрі принципово не ймуть віри путіну, або аплодуючи разом з Леонідом Макаровичем.

Цей гарний чоловік, король компромісів, пан Президент Міжкрапельський ладен усиновити Зеленського, так до душі дідусеві припав квартальний клоун. Заморочка лише з пакетним усиновленням – доведеться забирати і ужгородського Дьоп-Йопа з печерською Мендель.

Тут ось яке діло, поаплодувати якийсь час справді можна – рівно стільки, на скільки вистачить миролюбства у вовків в овечій шкурі. Але ми б зі свого зручного дивану навіть не акцентували уваги на черговому, після усіх хлібних, різдвяних, майських та на честь дня знань перемир'ях.

Головною залишається його ціна: адже хлопчаче «махньом, не глядя» щонайменше у половині випадків омивалося гіркими сльозами – мав таку гарну цяцьку, а отримав нічого не варту абищицю. Коли б і нас, вже ніби й битих, оця дитяча колізія не повергла у глибоку колоніальну прострацію…

Військові експерти та ті хлопці, до кого перемир'я «прилітало» 120 калібром, висловили суголосне «фе» зеленому пацифісту з його мантрою «бери шинель, пішли додому». Оскільки височайше вето на будь-яку дію у відповідь на обстріл наших позицій російськими  бандитами вже деморалізувало ВСУ.

Там достатньо й дилетанту у військових стратегіях і тактиках усвідомити присутність загороджувальних контролерів у тебе за спиною в той час, коли абсолютно ніяких спостерігачів немає по той бік фронту. Хіба що Сивохо в мокрих штанях. Ну-ну.

От маємо запитання до залюблених у верховного чотириразового  отказника  земляків: ви собі якось пояснили «контроль» Янелоха за тим, як у сірій зоні помирав поранений розвідник Ярослав Журавель?! По-людськи, поза казкою про Голобородька і страхіттями про рошенівський шоколад?

Чи все ще переживаєте миті тріумфу героїчного психолога-перемовника на врятуванні життів лучан від мавпи з філософською гранатою? Так отой перформанс в Луцьку було не його *** діло. А під Зайцевим, де гинули хлопці – пряма службова відповідальність. Зірочки ви розкодували правильно, фольклор не помиляється.

І нашого опозиційного до зе'пошесті брата п'ята колона навперебивки звинувачує у небажанні припинити війну, маскуючи свою павловську приреченість слідувати совковому рефлексу на «навіки разом». Приховуючи головне у цій оборудці: якою часткою суверенітету доведеться поступитися Україні?

Доки ще немає новин з війни, перечитайте два тексти – версії телефонної розмови путіна і Зеленського про перемир'я у викладі Офісу Зе і путінського прес-центру. Небо і земля. Діаметрально протилежні позиції. Один – про сім мішків гречаної вовни, та й ті неповні, інший – про химині кури. Тож ціна подібних «домовленостей» коливається десь біля точки біфуркації – повної капітуляції.

Не хотілося би накаркати, але «махнуть, не глядя» можна. Чи буде на що дивитися? І чим.