Що вже наплакав санкційний кіт?

Майбутнє цивілізованого світу, який вже другий день поспіль непоспіхом, звіряючись з параграфами Статуту ООН і Біблії, уводить «пекельні санкції» проти агресора, розраховані на дуже відчутні наслідки в найближчі… 30-40 років, слабо корелюється з майбутнім, яке може просто не настати вже сьогодні для багатьох із нас - українців...

Краяни, подайте валідолу, брому, чи що там у вас під рукою. Утіште знервованого блогера, котрий не влежить на своєму пророчому інструменті (дивані, не фантазуйте): і вам же так само зле від безсилля поєднати грішне з праведним, впрягти трєпєтную лань в одну гарбу з Лавровим, порівняти очікуване з котячим наплаканим, обіцяне – з голуб'ячим дзьобиком і заявлене – із заячим скоком?

Оптимістична частина прогностичного інструменту – дивану –скрипить, хоч і не вельми переконливо, про прелюдію. Мовляв, це – лише початок.

І санкції проти третьорозрядного бізнесу агресора (хто ще, крім американської розвідки, знає російський Промсвязьбанк?), практично «весільних» генералів та одного з трьох синів Кірієнка (може, тому що і звать єго Володєнька?) поступово набуватимуть ознак тайгової пожежі.

І пекельні санкції на все, що зміями заповзло із-за поребрика, справді примусять огидного щура, підібгавши гіперзвукову хвостяру, здати назад у нору під Спаською вежею…

Песимістична наша іпостась, зціпивши зуби, слухає невтішні новини з фронтів. Хлопці тримають рубіж на річці Тетерів. «А їм назустріч рухалась гадюка – Вона повзла й насвистувала Глюка». © Григорій Фалькович

У норі накопичена така купа нафто-газового бабла, що прикриття ВТБ, виліт ЦСКА з єврокубків і поховання Нордстріму2 на дні Балтики щур просто не помітить.

Тримаймося. Слава Україні! Героям слава! Смерть ворогам!