Шоу замість реформ: олігархат і бюрократія душать свободу бізнесу

Кінець червня 2025 року в Україні відзначився одразу кількома знаковими подіями та рішеннями. 27 червня відбувся великий «Форум влади та бізнесу: від діалогу до партнерства». У той самий день президент Володимир Зеленський підписав указ № 421/2025 «Про Раду з питань підтримки підприємництва». 28 червня в Україні відзначається День Конституції. Символічно, що свято основного закону збіглося з показовою демонстрацією уваги виконавчої влади до проблем національного підприємництва. Також наприкінці червня соціологи з «Социс» оприлюднили результати дослідження «Соціально-політична ситуація в Україні. Червень 2025». В урядовому істеблішменті ширяться прогнози щодо швидкої відставки чинного складу Кабінету Міністрів і призначення нового прем’єр-міністра.

Інформаційний потік потужний. Емоції вирують. Папери шелестять. Конституція не захищає Свободу: в країні панує Схематоз/Олігархат. З підприємців летить пір’я. Номенклатурні фаворити товчуться біля бюджетного корита. Малий бізнес і ФОПи тремтять перед перевірками. Чиновники та контролери крутяться, прикриваючи схеми. Кредитори кружляють над тілом української економіки. Олігархат і нувориші влаштовують парад на новеньких броньованих іномарках, куплених на бюджетних закупівлях. У державному управлінні — безліч фіскальних чортенят. У регуляторній і правоохоронній системі — засилля дискреції та шакалят, голодних до чужого. Митниця і податкова чинять безчинства. НБУ і Кабмін виснажують населення й бізнес інфляцією. Замість стабільних грошей — хибний фіат. Дух вільного підприємництва задавлений бюрократією. У кишенях людей усе менше грошей. У науці й освіті — суцільний плагіат. У держуправлінні — досі совковий душок і моральне розкладання. Майже з кожного держзамовлення, державного проєкту стирчать кишені й вуха VIP-розпорядників чужого. Незадоволені всі — і старі, і молоді.

Почнемо з указу президента № 421/2025 про створення нової Ради з підтримки підприємництва. По-перше, сам документ визнає безглуздість і неефективність подібних структур для покращення ділового клімату в Україні. Указ ліквідував одразу п’ять таких утворень: Національну раду реформ; Виконавчий комітет реформ; Національну інвестиційну раду; Раду з питань сприяння розвитку малого підприємництва; Раду з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану. Формально це були платформи для діалогу бізнесу і влади, щоб голос бізнесу було почуто на найвищому рівні. Але на практиці голос бізнесу перетворився або на бас окремих лобістів, або на шепіт номенклатурних улюбленців. Синдикат VIP-розпорядників і споживачів чужого діяв у режимі «рука руку миє». Навіть найбільш одіозні представники Уряду, палкі марксисти, жерці Левіафана, знаходили підтримку серед частини бізнесу в обмін на просування вигідного їм статусу на ринку. Зеленський скасував 30 указів та положень, ухвалених у 2014–2024 роках, які стосувалися реформ у консультаціях із бізнесом.

За весь цей період, за дуже рідкісними винятками, не можна назвати жодної справжньої історії успіху. «Дія.City» була запущена лише у 2022 році. Подекуди — податкові режими для ФОПів, проти яких «зелена» влада бореться вже шостий рік. Якість макроекономічної політики — нижче плінтуса. Податкова система — джерело дискримінації та корупції. Бюджетна система — інструмент викривлення капіталу. Грошово-кредитна політика — висока інфляція, задушений ризиками кредитний ринок, витіснення приватного капіталу державою, знищення культури заощаджень, розрив між заощадженнями населення і фінансовим ринком країни. Жоден авторитетний міжнародний індекс не свідчить про покращення інвестиційного клімату в Україні. Жодних змін, що підтверджували б покращення якості держуправління. Макроекономічні результати (ВВП, темпи зростання, продуктивність праці, інвестиції, рівень споживання, інтернаціоналізація економіки) лише підтверджують, що курс 2014–2025 років — це не про економічну свободу, повноцінну приватну власність і відкриту конкуренцію. Український deep state захопили потужні групи впливу. Між ними триває постійне перетягування канатів без зміни моделі. Це — Держава загального інтервенціонізму, де 3% живуть за рахунок 97% і роблять усе, аби не допустити посилення конкуренції.

У нову Раду з питань підтримки підприємництва увійшли 82 особи. Такий собі малий парламент або розширена версія Кабміну з питань підприємництва. Чи мають ці люди спільне бачення, цінності, уявлення про роль Держави і Підприємця? – Ні. Вони дуже різні — від марксистів і дирижистів до прихильників вільного ринку (останніх у меншості). Представниками Держави стали А. Єрмак і Ю. Свириденко. Разом із Зеленським вони формують тріаду економічної політики. А от як це оцінює бізнес і суспільство? 150-те місце в Індексі економічної свободи, 102-ге — у захисті права власності, 122-ге — у свободі людини, 89-те — в Індексі здорового глузду, 88-ме — за верховенством права, 109-те — у ризиках корупції. Україна не входить навіть до сотні країн за якістю управління. Курс уряду — це продовження політики всіх попередніх президентів, прем'єрів і парламентів. Більшість бізнесменів із нової Ради — це старі обличчя. Чи можна назвати Єрмака і Свириденко українськими Бендукідзе, Лааром чи Бальцеровичем? Усе навпаки — вони не мають симпатії до ринку.

Чи, може, сам Зеленський після шести років президентства перейнявся ідеєю Свободи та ринкових реформ? У листопаді 2024 року він, презентуючи «План стійкості», заявив:
«Звичайно, за умови реалізації нашої економічної стратегії, спрямованої на посилення економічної свободи в Україні та вивільнення підприємницької сили українців з-під надмірних регуляцій, держава матиме більше соціальних можливостей і зросте добробут у країні».
Там же він додав:
«Потрібна послідовна дерегуляція та захист свободи підприємництва, які знайдуть своє відображення в економічному зростанні. Потрібно поступово зменшувати частку перерозподілу ВВП державою».

У червні 2023 року він озвучив амбітну мету, притаманну ринковим реформаторам:
«Конкретна мета для ВВП України — це $1 трлн... Це дуже й дуже, дуже висока планка, і виглядає начебто нереальною, але потенціал України здатен це забезпечити».

Слова — правильні. Але між словами й діями, як була, так і залишається величезна прірва. Уряд Шмигаля/Єрмака здійснив повне одержавлення української економіки. Ані Кабмін, ані Офіс президента, ані Мінекономіки за останні п’ять років — особливо під час війни — не запропонували жодної адекватної, системної, ринкової програми реформ чи звільнення підприємництва. Згадаймо хоча б боротьбу української бізнес-спільноти проти Стратегії доходів. Кабмін і Офіс президента стали на бік фіскалів — «ощипувачів гусей». Понад 90% активності бізнес-асоціацій і об’єднань — це відбивання атак регуляторного маразму від уряду. Того самого уряду, який роками «курує» Єрмак, а документи формулює й погоджує Мінекономіки.

І ось тепер — нова Рада, на чолі якої зв’язка Єрмак/Свириденко. А навколо столу — ті самі знайомі обличчя. Знайомі Офісу президента, який фактично є урядом, і всім силовим структурам. Як показує практика, в такому форматі не заведено називати речі своїми іменами. За гірку правду можна отримати токсичну регуляторку і перевірки. А коли за спиною великий бізнес — а малого в Раді практично немає — кожне слово ретельно фільтрується. Вбудований дефект органу — відсутність науково-аналітичного середовища. Немає людей, які могли б об’єктивно оцінити пропозиції бізнесу та влади з погляду економічної науки, без конфлікту інтересів. Чимало таких «експертів» тісно співпрацюють з нинішнім урядом — вони частина проблеми, а не її вирішення. Інакше стан української економіки був би іншим.

З огляду на все це, з урахуванням документів, підписаних урядом із МВФ та ЄС, нова Рада приречена стати «весільним генералом»: тиснути потрібні кнопки, вчасно піднімати руки, виступати з підтримкою курсу Зеленського/Єрмака/Свириденко. Немає жодних підстав вважати, що ця структура стане каталізатором створення сприятливого інвестиційного й ділового клімату.

Цей висновок підтверджує і проведений 27 червня «Форум влади та бізнесу: від діалогу до партнерства». Такі заходи проводяться регулярно. Згадаємо жовтень 2024 року — форум «Діалог громадянського суспільства, бізнесу й влади: інклюзивні інституції та економічні свободи», червень 2021-го — «Об'єднаний голос малого бізнесу-2021». Регулярні бізнес- та економічні конференції проводять Forbes і NV. На них виступають VIP-чиновники та ті бізнесмени, що нині в Раді. І що? Ці PR-ярмарки марнославства не проводяться для реформ. Вони існують для «здибались — поговорили — зробили селфі з VIPами — поставили галочку — розійшлись до наступного разу». Вони не мають жодного зв’язку з якістю економічної політики.

Такий самий був і червневий форум. Суцільна політкоректність, дежурні фрази про важливість підтримки бізнесу, реверанси в бік влади, яка буцімто розуміє, підтримує і майже вступила до ЄС. Зеленський із Єрмаком роздали чергову порцію «ф’ючерсів». Президент доручив підготувати рішення про тривалий мораторій на перевірки. Щоб недобросовісні чиновники не «кошмарили». А добросовісним — можна, правда? А коли критерії визначають такі типи, як Гетманцев, і вирішують силовики — це закінчиться новим реєстром номенклатурної дискреції «а-ля білий бізнес».

Прем'єр Денис Шмигаль, завсідник подібних форумів, повідомив, що Кабмін працює над 20 запитами від бізнесу. Стандартна відписка: «Так, працюємо в поті чола». Традиційне «ми пахали — дайте спокій». Але буде від цього валютна лібералізація, зниження податкового та регуляторного тиску, покращення умов для ФОПів? Шмигаль про це не сказав. Та й навряд хтось серйозно пов’язує вирішення проблем із його урядом. Сенсова порожнеча, відомча імпотенція, дефіцит волі та інтелекту — все це змішалося з ароматами кави й тістечок.

Нікому навіть не спало на думку обговорити, наприклад, результати червневого опитування Інституту стратегічних досліджень і прогнозів «Янус» та Центру соціальних і маркетингових досліджень «SOCIS». А між тим — саме відповіді на запитання цього національного дослідження є дзеркалом того, чого реально досягла нинішня влада в економіці та інвестиційній політиці зокрема.

Найбільше негативно впливає на ситуацію в країні, за оцінкою респондентів, «високий рівень корупції на державному рівні» — 48,5%. Далі — «постійні атаки дронів і ракет на об’єкти енергетичної, комунальної та цивільної інфраструктури» — 41,7%. Поточний рівень корупції в Україні 82,6% громадян оцінили як високий або дуже високий. Виявляється, українська корупція — породження національного Левіафана, прямий наслідок моделі Держави загального інтервенціонізму — страшніша, ніж нацистський агресор.

Але про це сенсаційне відкриття на Форумі не говорили — і навряд чи обговорюватимуть на першому засіданні нової Ради.
Хто, на думку українців, несе відповідальність за збереження високого рівня корупції?

• влада загалом — 55,1%;

• антикорупційні органи — 40,3%;

• президент — 31,2%;

• уряд — 20,7%;

• Верховна Рада — 25,4%.

Українці переважно розуміють: економічна політика формується не в Кабміні і не в парламенті.

У червні 2025 року 35,1% вважали, що Україна рухається в правильному напрямку, а 56,2% — у хибному.
46,7% українців відчувають розчарування нинішньою владою, і лише 26,6% пов’язують із нею надії.

За десятибальною шкалою довіри:

• ЗСУ — 8,57 бала,

• волонтери — 6,66,

• церква — 5,61,

• президент і його офіс — 4,79,

• уряд — 3,53,

• Верховна Рада — 3,18,

• суди — 3,08 — найнижчий рівень довіри.

Це справжня глибока криза довіри до основних інститутів Держави. Без повноцінної судової та правоохоронної системи неможливо створити якісний інвестиційний клімат чи забезпечити стійке економічне зростання.

Ось ці результати, разом з індексами, що характеризують стан правових і економічних інститутів, і треба обговорювати на форумах, конференціях, засіданнях уряду та інших органів влади. Треба — якщо справді хочеш змін у країні. Якщо тобі потрібно їхати, а не «шашечки».

На початку широкомасштабного вторгнення росії президент Володимир Зеленський сказав свою знамениту фразу:
«Мені потрібна зброя, а не таксі».

За шість років президентства, п’ять років влади нинішньої Верховної Ради, три з половиною роки повномасштабної війни — керівництво країни постійно заявляло, що йому потрібні конкретні рішення, реформи, рух уперед. Але по факту — український deep state, економічний блок уряду, Офіс президента, Верховна Рада — усі вони синхронно перейшли в режим «шашечки», тобто — блокування реформ, задушення економічної свободи, підтримка моделі Олігархат/Схематоз і послаблення національного підприємництва.

І ось тепер ці ж самі люди створюють чергову Раду, проводять черговий форум, підписують черговий указ. Щоб що? Підтримати національний бізнес?

У ці піонерські гасла вже не вірять навіть самі спікери. Як не вірили й у заяви, які лунали на міжнародних форумах, що корупцію в Україні подолано.

Джерело