Сімейка шахраїв здобуде Апеляційний суд Полтавської області?

Лариса Гольник, фейкова суддя одного з районних судів міста Полтави, вирішила повернутися до місць «бойової слави».

Але вже в новій іпостасі.

Фейкова суддя Гольник, яка не може звʼязати два слова, та для написання судових рішень потребує численних помічників, найнятих коштами платників податків, після участі в численних конкурсах на різноманітні посади в судовій гілці влади, нарешті визначилася зі своїм прагненням та конкурсується в Полтавський апеляційний суд.

Мусимо нагадати трохи про принципи, які сповідує фейкова суддя:

Недалека в часі історія. 6-річні дівчатка й педофіл. 

Дитина і сексуальний збоченець. Дитяча порнографія, яку за гроші опубліковував педофіл і беззахисні діти. Понівечена на все життя дитяча психіка.

Можливо, Гольник абстрагована від суспільної моралі, від загальнолюдських цінностей або зросла не серед людей.

Особисто мені не зрозуміло, як до педофіла можна застосувати ст. 69 КК України, не описавши причину її застосування у вироку. Як педофіла можна було виправдати за ч.5 ст. 301 КК України? Я не можу зрозуміти, чому не подана апеляція?

Стаття 301 ККУ «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів»: Частина 5 ст. 301 КК передбачає відповідальність за дії, зазначені у ч. 4 цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі. Ці ознаки відомі (див. коментар до ч. 3 ст. 301 КК). Однак слід враховувати, що повторність матиме місце у разі вчинення двох чи більше діянь, предмети яких містять дитячу порнографію, а змова відбулася теж щодо вчинення діяння, предметом якого є дитяча порнографія.

Стаття 156 ККУ «Розбещення неповнолітніх»: У частині 2 ст. 156 КК встановлена відповідальність за наявності таких обтя­жуючих обставин: 1) вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи; 2) батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

31.10.2016 року проти Лариси Гольник та її альфонса Ігоря Гавриленка було відкрито кримінальне провадження за ознакою ст. 190 КК України (шахрайство).

Сергій Самохатко позивався до судді Лариси Гольник і її чоловіка-альфонса Ігоря Гавриленка про визнання договору купівлі-продажу гаража недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Лутаєнко Є.Д., мала розлади психіки та згідно з експертними висновками, за медичними показаннями не могла усвідомлювати значення своїх дій.

Причиною тому – вкрадений подружжям Гольник-Гавриленко гараж, який Самохатку заповіла його бабуся Євгенія Лутаєнко. Металевий гараж розташований саме на подвір'ї будинку в центрі міста, де мешкає суддя.

У заповіті Лутаєнко вказала, що все належне їй майно, буде належати Самохатку за Законом, заповіт від 07.05.2013 року посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Сидоренко Ю.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 488.

2014 року шахрай з розладами психіки Ігор Гавриленко почав висувати претензії на гараж, який бабуся заповіла своєму онукові. Претензії Гавриленка базувалися на підробленому договорі купівлі-продажу.

Через два дні після складання договору купівлі-продажу, Гавриленко залишив листа у квартирі господарки для її онука. 

У ньому Гавриленко просив Самохатка звільнити гараж від речей упродовж двох днів. Онук доглядав бабусю і саме він зберігав свої речі в гаражі, право на який здобував після смерті старенької, що в свою чергу і засвідчували сусіди бабусі.

Але в суді подружжя шахраїв заявляє, що вони рідних власниці гаража не знали і ніколи не бачили, як і не бачили, хто доглядав за старенькою власницею гаража.

Подружжя Гольник-Гавриленко подавало до Октябрського районного відділу міліції заяву про викрадення Самохатком та його батьками паспорту, документів на квартиру Євгенії Лутаєнко, за якою доглядали Самохатки. 

Сама Лутаєнко заперечувала факт подачі нею даної заяви до правоохоронних органів.

Це вона підтвердила і працівникам правоохоронних органів.На заяві є відмітка старенької, що вона її не писала. Імовірно, документ надрукували і підсунули для підпису хвалені «викривачі».

Вірогідно, такі дії та вчинки судді Гольник та її чоловіка, є свідченням наміру заволодіти квартирою сусідки, яка межує з квартирою Гольник.

Судовий процес у цій справі тривав до 2018 року. Усі судді Октябрського, Полтавського районного, Ленінського судів взяли самовідвід, тому справа була передана до Київського районного суду міста Полтави. 

Усі судді, які розглядали справу шахрайства Гольник-Гавриленка, потерпали від постійного тиску, приниження честі та гідності від судді та її чоловіка-психопата. Доказом того – відео судового процесу та «гнівні» чорнушні пости Гавриленка у його Фейсбуці, в яких він дозволяє собі неприховані образи суддів, експертів, свідків та учасників судового процесу.

29 травня 2018 року Київський районний суд міста Полтави виніс рішення у даній справі.

Договір купівлі продажу металевого гаража від 21 червня 2014 року, укладений між Євгенією Лутаєнко та Ігорем Гавриленком було визнано недійсним.

Альфонс Ігор Гавриленко намагався оскаржити це рішення в Апеляційному суді, але йому було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги.

Тож маємо висловити щирі співчуття Ларисі Гольник, яка змушена утримувати дорослого альфонса з вродженими психічними аномаліями, який ідентифікує себе як Гаврило, та переховується від служби в ЗСУ. 

Доки достовірно не відомо, яким чином особа з вродженими психічними відхиленнями та нестійкою компенсацією заволодіває коштами, здобутими прости господи суддею Гольник, розміщуючи їх на власних депозитах.

Але ситуація, коли суддя змушена проживати разом та піддаватися впливу психопата, потребує ретельного вивчення психіатрів задля унеможливлення впливу останнього на прийняття рішень малограмотною та схильною до провокацій  особою.

Особливо враховуючи пости Гольник, в яких вона засуджує своїх колег.

То ж чи здобуде сімейство провокаторів - шахраїв Апеляційний суд Полтавської області, повідомимо незабаром.

P.S. Читачі Останнього Бастіону були вражені «доброчесністю» Лариси Гольник та її чоловіка-психопата:

«Одній мені здається, що цій судді більше підходить  прізвище «гопник». Так собі може дозволити розголошувати відомості, про громадян, які їй стали відомі під час здійснення професійних обовʼязків?  Всі повинні собі усвідомити, що є певні норми моралі, етики і ділової репутації. Опустилась до рівня гопоти - відживає у громадян майно, нівелює людську презумпцію невинності тощо.  Не багато бере на себе?»