«Волею українського народу утворилася на українських землях Австро-угорської монархії Українська Держава».
Сьогодні 104-та річниця Листопадового чину – проголошення Української держави на тлі розпаду Австро-Угорщини та польських зазіхань на «східні креси». Історичного епізоду, яким українці по праву мають пишатися та захоплюватися. І цього разу без всяких «але», які в нас так люблять.
Це один з тих небагатьох випадків, коли українці виступили рішуче, злагоджено та синхронно. Сталось так завдяки молодим і твердим українським офіцерам-січовикам.
На відміну від Центральної Ради вони не питали ні в кого дозволів та санкцій. Вони встали, переконали інших, мобілізували ресурс та взяли те, що вважали своїм.
Українські сили очолював 31-річний сотник Дмитро Вітовський.
Поруч стояли його соратники Любомир Огоновський, Іван Рудницький, Богдан Гнатевич, Дмитро Паліїв та інші. Нова українська еліта, викувана у горнилі Першої світової, яка не побоялась виконати настанову Івана Франка «Не ридать, а добувати».
Значення цієї події у нашій історії важко переоцінити. Наразі, коли Україна веде війну за власне виживання, історичний приклад Листопадового чину потребує якомога більшої популяризації.
Бо це чітке усвідомлення цілі та розумне планування, рішучість та готовність ризикувати заради мети, звитяга та самовідданість.
І головне, це спадкоємність поколінь борців за Україну, за її волю та незалежність.