«Совість» з Мамаєм, ви, нарешті, облишите свої залицяння?
Удруге (вперше отут: http://bastion.tv/news/mere-mamayu-odstan-protivnij/) відкритою епістолою автор звертається персонально до ворожого Україні служивого п'ятої колони, нині очільника (інформація не підтверджена реєстром) обласної організації ЗаЖОП'и, чужого Полтаві її ексмера Олександра Мамая з офіційною вимогою припинити переслідування набридливою увагою. Оскільки у листівці немає живого підпису, а світиться лише традиційна і стандартно непевна посмішка зарозумілого мачо, гадаємо, що нав'язливу щирість знову демонструють нам невиховані штабісти так званої «Совісті України». Вибийте, нарешті, свій хвіст об тин.
Утримуємося від детального синтаксично-морфологічного аналізу вітальної банальщини. Вкотре, наразі побіжно, вказуємо на неписьменність її творців, яка на тлі суспільно важливого законодавчого утвердження статусу української як єдиної державної мови, набуває сьогодні, принаймні для автора, ознак провокації. Посміємо припустити, що поверхове знання мови віртуальним підписантом Мамаєм інфікувало й штабних клерків – хоч кілок їм на голові теши, з року в рік повторюють ті ж самі помилки.
Мали б затямити писаки, що у звертанні до ім'ярек слід вживати прийняті у мові закінчення. Миколо, а не Микола, Івановичу, а не Іванович; після усталеної словосполуки «з повагою» обов'язковим є тире. Usw, себто und so weiter.
Щодо калькованого змісту. Негоже тупо повторювати щороку один і той же тривіальний текст – від ваших заяложених зворотів наші поважні іменини втрачають свою сакральну привабливість. Читати щороку нещирі дифірамби – себе не поважати. Знову автора-іменинника образили натяками на негойне життя, підозрами на нереалізовані можливості, розтрачену молодість і важкі перипетії передачі досвіду нащадкам. Складається враження, що переліком нафантазованого негативу «бюрократи від совісті» не залишають вітальному суб'єкту виходу – або вступай до лав «Совісті плюс ЗаЖОП'и», або начувайся… Кличуть? Чи лякають?
То таке – морфологія із синтаксисом. Електорат «ЗаЖОП'и» лексичну термінологію вважає лайкою і твердо переконаний у тому, що українська мова його не годує. У тих чужих до нас колах – ані Слова, ані думки. Важливіше окреслити політичні мотиви нахабних спроб агітаторів розширити полтавський сегмент руського міра за рахунок припнутих до колишнього мера-солодушки електоральних мас.
Уявімо: не вельми обізнаній зі справжніми партійними уподобаннями Мамая, вірніше – їх повною відсутністю, посполитій людині пам'ятаються, насамперед, його восьмикілограмові подачки, балаканина про дитинство, совковий щем за мамою з партквитком, феєрверк бюджетних купюр над стадіоном. А тут приспіло й привітання від харитативника (благодійника у негативному сенсі) з 80 плюс-мінус n річницею! Звісно, приємно шокований трафаретною увагою ветеран цукрових плантацій понесе вдячну естафету кобищанськими дворами – мене Сам Мамай привітав, славімо його. Точніше – оберемо до … куди там він прагне?
Як на нас, оце й уся нехитра проце-дура з отарою і провокатором. Якщо безвідмовно спрацювала з отарою технологія велосипедиста-аматора Васька Голобородька, спрацює й привітання із-за ЖОП'и. З-під неї, якщо що.
Вадим Демиденко
