Спорт, страх і відкат: як чиновники заробляють на дефлімпійцях
Усі спортсмени, з якими довелося говорити, кажуть приблизно одне й те саме: кожен спортсмен Інваспорту роками віддає 10% призових.
Дефлімпіада (змагання серед спортсменів із вадами слуху) у Токіо розпочалася 15 листопада.
Для України це мали бути дні спортивної гордості. Особливо в настільному тенісі, де ми традиційно сильні й де команда роками готувала склад, здатний привезти золото. Проте замість переможних титулів і національного прапора над п’єдесталом ми отримали масштабний скандал, який розгорівся просто перед змаганнями. Скандал, що напряму ставить під загрозу медалі та репутацію країни.
Останніми тижнями у медіа вийшло декілька публікацій про те, як чиновники заробляють гроші на глухих спортсменах, перетворивши спорт інвалідів на інструмент тиску, страху та «відкатів». Мова йде про значні кошти – близько $20 млн призових, які отримають спортсмени-інваліди призовими на змаганнях. Причому першоджерелом інформації стали не журналісти чи спортивні експерти, а безпосередньо спортсмени. Вони стверджують: у спорті людей з інвалідністю, як серед дефлімпійців (спортсмени з вадами слуху), так і паралімпійців, працює жорстка система залякування та збагачення. І нинішній конфлікт у дефлімпійській збірній з настільного тенісу став каталізатором суспільного резонансу.
Позиція чиновників добре зрозуміла. Спортивна Федерація глухих України розповсюдила заяву з промовистим заголовок «Сенсація чи фейк», де емоційно заперечила інформацію від спортсменів. І тому я вирішив поспілкуватися безпосередньо з атлетами, за плечима яких немає міністерства з потужним бюрократичним апаратом, а є лише воля, важкі тренування і, мабуть, загальна для всього людства потреба – потреба справедливості.
Звільнення легендарного тренера
За кілька тижнів до Дефлімпіади керівництво «Інваспорту» (система фізкультури та спорту осіб з інвалідністю, що функціонує в Україні на державному рівні), усуває від роботи головного тренера Миколу Закладного. Людину, яка десятиліттями формувала український успіх у настільному тенісі серед глухих спортсменів. П'ятиразовий деф-чемпіон Радянського Союзу, підготував заслужених майстрів спорту, заслужених тренерів, чемпіонів світу, Європи, Дефлімпійських ігор. Він довів вихованців до такого рівня, що вони перемагали навіть серед здорових спортсменів України. І в останній момент, без пояснень і чітких підстав, тренера «тимчасово відсторонюють». Спортсмени кажуть: це зроблено, щоб замінити його на «свою» людину Андрія Гнатюка, менш кваліфікованого тренера, але з повною лояльністю до керівництва «Інваспорту».
Для спортсменів це стало останньою краплею. Вони написали відкритий лист і заявили: на Дефлімпіаду без свого тренера не поїдуть. Після цього почалося найстрашніше: тиск, погрози, спроби залякати, «братки», які нібито діяли від керівництва. Родина одного спортсмена, який підтримав тренера, повідомила, що невідомі зламали двері до його квартири.
Відзначу, що це не перший скандал між спортсменами та керівництвом «Інваспорту». У 2023 році чотири спортсмени (дзюдоїсти Юрій Марченко й Ірина Гусєва, каноїст Сергій Ємельянов та каратистка Інна Візір) публічно заявили про тиск, «відкати» і корупцію в керівництві «Інваспорту». Вони звернулися до правоохоронних органів, однак справа наразі, за їхніми словами, з невідомих причин не розслідується. Один з них, Сергій Ємельянов, через тиск та погрози був змушений навіть змінити країну, які представляє. І зараз виступає за Грузію. Сьогодні ці слова підтверджують усе нові й нові спортсмени з інвалідністю.
Світ повинен знати імена цих героїв: президент Федерації спорту глухих Леонід Касіцький, голова «Інваспорту» Валерій Сушкевич, керівник Укрцентру «Інваспорт» Оксана Скугарева. Всі звинувачення, як вже зазначалося, вони відкидають. Звісно, я не прокурор, щоб їх звинувачувати, але саме їхні імена спортсмени називають в наших розмовах.
Система «10%»
Усі спортсмени, з якими довелося говорити, кажуть приблизно одне й те саме: кожен спортсмен «Інваспорту» роками віддає 10% призових. Це неофіційне правило, яке «не прописане», але «про це всі знають». Хто не віддавав, того могли викреслити зі збірної, позбавити зарплати, стипендій, можливості виступати.
Шестиразовий чемпіон світу та Європи, син тренера, Геннадій Закладний пояснює ситуацію з раптовою зміною тренера в команді з настільного тенісу перед Дефлімпіадою так:
«За декілька тижнів до Дефлімпіали звільняють тренера, щоб поставити свою людину. Розуміють, що спортсмени добре підготовлені та візьмуть медалі навіть з новим тренером. І цей тренер, Андрій Гнатюк, роками збирав із гравців 10%. Він зручний. Він буде мовчати і збирати гроші».
За його словами, схема з 10% від призових працює багато років.
«Завжди 10% віддавали. Якщо хтось не віддає – все: тебе викреслюють зі збірної, забирають стипендію, зарплату, ставлять у чорний список. Люди бояться, – продовжує спортсмен. – Після останньої Дефлімпіади був випадок, коли батько віддав Касіцькому 40% чи 50% із призових. Для спортсменів 10%, для тренера — 40–50».
Чемпіон Паралімпійських ігор Віктор Дідух розповів про конфлікт з тренером в 2016 році.
«Був в 2016 році на мене тиск від тренера Гусєва Юрія Олексійовича. Він сказав: треба дати (частину преміальних – ред.). Я йому казав, що буду заяву писати в органи. Розмовляв один раз зі слідчим, тренера теж раз викликали. Але цю заяву заглушили, не знаю, як вони це зробили», – каже Дідух.
Так працює, за словами спортсменів, система у багатьох видах спорту людей з інвалідністю — і серед паралімпійців, і серед дефлімпійців.
Призначення «своїх» тренерів
Інша частина системи – повністю контрольовані тренерські призначення. Спортсмени кажуть, що конкурси не проводяться, а рішення ухвалюються керівництвом «Інваспорту», яким потрібні «зручні тренери».
«Призначають тренера одноосібно. Свою людину. І ця людина вирішує все: хто поїде, хто зіграє, хто отримає шанс. Після того як я відкрито заявив про вимагання грошей в мене був конфлікт з тренером. Зараз я готувався до чемпіонату Європи, але тренер мене не заявив», – пояснює Віктор Дідух.
Меценат команди, який багато років підтримує збірну, Геннадій Сікалов говорить ще жорсткіше, називаючи цю систему «тоталітарною сектою під дахом Мінмолодьспорту».
«Люди з порушеннями слуху чи мовлення, попри важкі випробування, складні виклики, які стоять перед ним, знаходять у собі сили боротися, будують свою спортивну кар’єру, віддають спорту самих себе, а у відповідь отримують, по суті, зраду держави. Таке собі замкнене коло тотального контролю. В якому чиновники і, на жаль, деякі тренери виконують не спортивні функції, а фінансові. Спортсменам-інвалідам, які змогли вибороти, увага, сім дефлімпійських медалей у Токіо, вони погрожують «поламати ноги» або «позбавити стипендії». І це вони кажуть спортсменам-людям з інвалідністю! До одного спортсмена просто вдерлися додому. Це 90-ті. Це злодіяння. І це робиться, щоб змусити глухих спортсменів мовчати», – обурюється Сікалов.
Спортсмени пішли проти системи
На думку Геннадія Сікалова, спортсмени, котрі знайшли в собі сили розповісти про тиск та вимагання грошей – герої, які ризикують усім.
У свою чергу Геннадій Закладний каже, що хлопці знали, що можуть втратити преміальні, але вони вийшли з відкритим зверненням, щоб привернути увагу до цієї проблеми, до звільнення їхнього тренера.
Ще раз підкреслю. Цей текст я свідомо робив не як класичний журналістський матеріал, а як свою авторську думку, зі слів спортсменів. Все, що описано в цьому тексті – це не вигадка журналіста і не припущення. Це пряма мова людей, які роками жили в тіні цієї системи й сьогодні наважилися говорити.
Нині Україна може втратити медалі на Дефлімпіаді. Точніше – вже втратила. Але це – найменша втрата. Бо найбільша – це втрата довіри спортсменів до держави.
На мою думку, Міністерство молоді та спорту зобов’язане дати відповідь. Не «вивчити ситуацію», не «розібратися», а «діяти негайно». Відсторонити всіх причетних, гарантувати захист спортсменам, дати відкритість і прозорість проведення службової перевірки. Якщо ж ці звинувачення підтвердяться, то тоді справа за правоохоронними органами.
