Страх сильного гравця
Чому Буданов небезпечний для Банкової?
Железняк і його бос Арахамія не хочуть бачити Буданова на чолі ОП.
Воно й зрозуміло, з огляду на особливі стосунки Буданова з Марією Левченко, а отже — і з кварталітетом, на знищення якого вони поклали стільки сил.
Ярик, звісно, проштовхує іншу причину — мовляв, ніким замінити Буданова. Хоча заміна очевидна — Іващенко, начальник Служби зовнішньої розвідки.
Хоча є й у Зеленського причина не призначати Буданова — його відверто теплі стосунки з американцями, що за нинішніх умов загрозливо, та й електоральні перспективи: Буданов реально відкусить частину електорату Залужного на парламентських виборах.
Зеленський міг би зробити хід конем і замість Єрмака призначити Іващенка. Чому ні?
Іващенко Олег Іванович (нар. 1969 р. у с. Москалівка, Сумська обл.).
У 2010 році, після 20 років служби, зокрема в ГУР, Іващенко пішов у корпоративний сектор.
У 2015-му повернувся на службу, коли його «однокоритник» Валерій Кондратюк став начальником ГУР і призначив Іващенка своїм заступником. Кондратюк «підсадив» його в Генштаб до Муженка, потім — до Шаптали.
У березні 2024 року Іващенко став начальником Служби «Зовнішньої» розвідки* (його попередник у СЗР — Олександр Литвиненко — 100% креатура Льовочкіна, тоді став секретарем РНБО, доки його не змінив Умєров, а Литвиненка не відправили послом н̶а̶х̶е̶р̶ у Сербію).
Детальніше про роботу Іващенка «на приватника»: у 2010–2015 рр. Олег Іващенко був топменеджером у групі Сергія Максимова (1960 р. н.). Максимов — громадянин рф та «Ізраїлю», в Україні володів VAB Банком, який обслуговував «Укрспецекспорт» (торгівля зброєю), Київрічпортом, Одеським припортовим холодильником, Броварським заводом пластмас, «Будшляхмашем». У цих компаніях Іващенко був членом наглядових рад; він також керував низкою фірм, куди виводили активи цих підприємств — «МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТ КОМПАНІ», «БРОВАРПЛАСТ» та ін.
Максимов також був співвласником донецького заводу «Точмаш» (виробництво боєприпасів) через фірму «Боссем», якою якраз і керував Іващенко. «Точмаш» вони ділили з російськими партнерами з АФК «Система» (МТС, Євтушенков). Тобто Іващенко, ймовірно, спілкувався і з росіянами, що, напевно, не буде зайвим за нинішніх умов.
* Назва Служби «Зовнішньої» розвідки мені не подобається. Не лише тому, що СЗР — калька з російської СВР, яка вийшла з ПГУ КДБ. Я про інше: наявність «Зовнішньої розвідки» передбачає існування «Внутрішньої розвідки», а це — НЕдобре.
Поясню: розвідка — це спецслужба, яку наша держава наділяє правом безмежно діяти на ЧУЖІЙ території. Розвідка — це найгірше, чим займається людина заради викрадення секретів: підкуп, шантаж, залякування, вбивства, терор, фінансові злочини тощо. Тобто «Внутрішня розвідка» всередині України — це «не те», причому не лише з морально-етичних міркувань, а й з погляду Кримінального кодексу. Тому пропоную перейменувати «Зовнішню» на «Загальну».
Загалом я зауважав СЗР після того, як вони «виконали» заступника оперативного управління російського генштабу — це рівень! Прихід військового Іващенка у фактично гебістську СЗР явно пішов на користь. Упевнений, що й в ОП він упорається.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
