Чому режим тріщить по швах?
У західній пресі дедалі частіше з’являються публікації про атмосферу наростаючої паніки у стінах кремля. путін, звиклий до тотального контролю над росією, тепер одержимий страхом перед загрозою внутрішнього перевороту.
Звинувачення ФСБ на адресу опозиціонерів, зокрема колишнього олігарха Михайла Ходорковського, сприймаються не як реальна загроза, а як симптом глибокої вразливості режиму.
Нервозність у кремлі сигналізує про те, як комбінація економічного тиску, військових невдач і відсутності спадкоємця підточує фундамент путінської влади.
Британське видання «The Telegraph», спираючись на анонімні джерела в російських колах і експертні оцінки, малює картину кремля, де страх став повсякденням.
За версією ФСБ, так звана «демократична банда» Ходорковського нібито планує повалити «банду путіна». У термінах Луб’янки — це «насильницьке захоплення влади і повалення конституційного ладу».
Так званий Антивоєнний комітет, створений у 2022 році на знак протесту проти війни в Україні, заперечує будь-які насильницькі наміри. Сам Ходорковський, який провів десять років у сибірській тюрмі й нині мешкає в Лондоні, стверджує, що не має жодних планів щодо збройного захоплення влади в москві.
Ця «змовницька» кампанія зі звинувачення російських демократів, на думку видання, — не більш ніж проєкція путінських фобій.
«Це свідчить про параною кремля. путін шукає ворогів, щоб зміцнити свій режим», — цитує «The Telegraph» Джона Гербста, колишнього посла США в Україні.
Відсутність очевидного спадкоємця лише погіршує ситуацію: якщо путін раптово зникне зі сцени, міжнародна легітимність опозиції може стати ключем до передачі влади — саме цього кремль боїться найбільше.
Західні коментатори також пов’язують ці страхи з ширшим контекстом. Згадують заколот Євгена Пригожина в червні 2023 року, коли ватажок ПВК «Вагнер» рушив на москву, але відступив, а невдовзі загинув в авіакатастрофі.
Цей епізод став «тріщиною» у фасаді непереможності путіна, і тепер кремль живе в постійному очікуванні повторення.
Аналіз: чому режим тріщить по швах?
Проаналізувавши публікації західних ЗМІ та численні витоки інформації, можна виокремити три ключові чинники, які підживлюють кремлівську параною.
1. Економічне виснаження.
США щойно запровадили санкції проти гігантів нафтогазової галузі — «Роснефти» та «Лукойла», вимагаючи від москви негайного припинення війни в Україні.
Санкції на експорт російських енергоносіїв б’ють по кремлівській скарбниці. росія тоне в боргах, інфляція з’їдає заощадження, а резервні фонди тануть. путін втрачає козирі. Нові обмеження — це не просто економічний удар, а сигнал, що Захід готовий добити режим.
2. Військові провали.
Війна в Україні, розпочата як «спецоперація», перетворилася на криваве болото. Останні удари дронів по російських об’єктах і контратаки Сил оборони України демонструють, що москва втрачає контроль над ситуацією.
Що ж до Антивоєнного комітету, звинуваченого у «змові», то, можливо, ФСБ не так уже й помиляється. Втома від війни без ознак швидкої перемоги підвищує ризик заколоту серед генералів і силових угруповань путінського режиму. Цим і можуть скористатися демократичні діячі, які перебувають у Європі.
3. Структурна вразливість авторитарної системи.
За 25 років при владі путін знищив опозицію, створивши вакуум.
Немає харизматичного спадкоємця, а еліти — олігархи та силовики — лояльні лише зі страху.
На цьому тлі активний піар Ходорковського та інших «демократичних лідерів» у західних медіа кремль закономірно сприймає як загрозу.
Страх тільки посилює ізоляцію: путін дедалі рідше з’являється на публіці, а його оточення — це замкнуте коло людей, які завжди погоджуються з чекістським паханом.
В історичній перспективі це нагадує пізній СРСР: Горбачов теж боровся із «змовами», але ігнорував реальні тріщини в системі.
Різниця лише в тому, що путін, на відміну від попередників, готовий на крайнощі — від ядерних погроз до нових репресій. Але, як показав приклад Пригожина, один хибний крок може запустити ланцюгову реакцію.
Можливі наслідки: від стагнації до хаосу?
росія може скотитися до сценарію «постпутінського вакууму». Переворот навряд чи можливий у найближчі місяці — ФСБ ще контролює ситуацію, — проте накопичений страх і паранойя можуть вибухнути будь-якої миті.
Для України та Заходу це відкриває шанс: посилення санкцій і підтримка демократичної опозиції можуть пришвидшити крах режиму. Дональд Трамп, який обіцяє «угоду століття», може використати кремлівську паніку, аби змусити до миру, але ризики ескалації високі — від кібератак до ядерного шантажу.
Те, що відбувається в кремлі, показує, як зовнішні удари (санкції, війна) поєднуються з внутрішніми слабкостями (паранойя, відсутність лідерів серед еліти), створюючи вибухонебезпечну суміш.
росія стоїть перед вибором: або глибокі реформи, або хаос. Поки ж кремль обирає страх і параною.