Стрижами по Фламінго

Блискучий фотокореспондент Є. Лукацький оприлюднив фото нової української крилатої ракети «Фламінго», яка буцімто здатна нести боєголовку вагою 1 000 кг зі швидкістю 900 км/год на відстань аж 3 000 км і яка вже серійно виробляється. Відповідно, до мене відразу почали звертатися ЗМІ з проханням прокоментувати цю новину.

Зрозуміле бажання наших громадян, щоб на той клятий кремль нарешті почали падати тонни вибухівки. Але до чого тут численні анонси нової «диво-зброї», яких останнім часом з’являється дуже багато? Такі повідомлення, можливо, й підвищують настрій українців на певний час, але вони не вбивають ворога, не знищують його техніку, не руйнують його фортифікації, логістику чи промисловість.

Над маячнею кремлівського фюрерка про «зброю на нових фізичних принципах» я відверто глузую, а наші повідомлення про щось суперпотужне, нібито запущене у серійне виробництво, просто не коментую. Коли виріб потрапить у війська, тоді із задоволенням проаналізуємо його переваги, недоліки та потенційний вплив на перебіг бойових дій.

Єдине, що хочу зауважити щодо фото, — це те, що багато хто помітив схожість «Фламінго» з ракетою FP-5 міжнародної компанії з британським корінням «Milanion», яка постачає зброю в Україну. Але якщо подивитися глибше, «Фламінго» є зменшеною копією радянської крилатої ракети Ту-141. Ця ракета, до речі, також має пташину назву — «Стриж» — і вироблялася у Харкові. Декілька збережених екземплярів після модернізації використовувалися на початку повномасштабної війни.

На фото: зверху — «Фламінго», знизу — «Стриж».