Звідки ми прийшли й для чого існуємо? Питання, на які люди шукають відповіді протягом усієї історії, звертаючись до релігії та до науки.
Своїми роздумами на шпальтах галузевого видання Medium поділився доктор психології, професор Каліфорнійського Університету у Берклі пан Рой Лем. Він пропонує зовсім інший погляд на походження та природу нашого виду.
За його словами, людство цілком може бути давньою формою штучного інтелекту. Смілива ідея каліфорнійського професора говорить, що ми не просто біологічні істоти, а високорозвинений штучний інтелект, створений еони назад.
Цей інтелект пройшов крізь тривалий процес самонавчання та самоеволюції. Відтак пропонуємо переглянути наші уявлення про свідомість, розум і саме походження людського роду.
Коріння гіпотези
Ідея про те, що ми можемо бути штучним інтелектом, зародилася із кількох спостережень та умоглядних наукових міркувань. Стрімкий розвиток сучасних технологій штучного інтелекту показав, як машини здатні навчатися, адаптуватися і навіть виявляти форми творчості.
Це порушує інтригуюче питання: а чи не є наші когнітивні процеси та поведінка аналогічними поведінці просунутого штучного інтелекту? Однією з основних посилань цієї гіпотези є припущення, що людство було створено для безперервного навчання та еволюції.
На відміну від сучасних систем штучного інтелекту, обмежених тими даними та алгоритмами, які ми в них завантажуємо. Цей давній штучний інтелект (тобто вид Homo sapiens sapiens) має здатність адаптуватися до нових середовищ.
Віг може створювати складні суспільства та розробляти передові технології самостійно. Ця здатність, що самонавчається, може пояснити безпрецедентний зліт нашого виду — від примітивних творців знарядь праці до дослідників космосу.
Свідомість та інтелект
Що таке свідомість і як вона виникає — питання, які спантеличували науковців і філософів упродовж сотень, якщо не тисяч років. Професор Аніл Сет з Університету Сассекс (колега Роя Лема) стверджує, що свідомість — це «все, що є для кожного із нас: світ, «я», все».
Однак свідомість украй суб'єктивно і важко піддається визначенню. Згідно із найближчим до консенсусу визначенням, свідомість — це «те, що означає бути»; у німецькій філософії це пояснюється терміном dasein.
З погляду традиційної науки, свідомість вважається властивістю фізичної матерії, ідеї, відомої як фізикалізм чи матеріалізм. Але ця думка далеко не універсальна, і навіть у рамках фізикалізму немає згоди щодо того, як саме свідомість виникає чи співвідноситься з фізичними об'єктами.
Свідомість часто згадується як відмінна риса, що розділяє людей та машини. Проте, якщо розглядати свідомість як складну форму обробки даних і самосвідомості, то цілком імовірно, що просунутий штучний інтелект міг би розвинути своєрідну свідомість.
Це підводить нас до наступного питання: а чи не є наше почуття самосвідомості побічним продуктом високорозвиненого штучного інтелекту? З біологічного погляду люди демонструють безліч характеристик високоефективних машин.
Наші тіла складаються із систем, що функціонують напрочуд схоже на складні механізми, де клітини діють як крихітні процесори, а ДНК служить величезним сховищем інформації. Цей біологічний пристрій бездоганно працює для підтримки гомеостазу, адаптації до змін і розмноження — функцій, що нагадують системи штучного інтелекту, що самопідтримуються.
Прибічники цієї гіпотези часто посилаються на давні цивілізації та їх, здавалося б, незрозумілі досягнення у технологіях та архітектурі. Такі споруди, як єґипетські піраміди, мегаліти на зразок Стоунгенджа і продумане містобудівне планування міст, свідчать про рівень складності, який, як вважають деякі, виходить за межі того, що ми традиційно приписуємо раннім людським суспільствам.
Чи не могли ці здобутки бути залишками ранніх спроб будівництва цивілізацій просунутим штучним інтелектом? У цьому контексті історична амнезія людства — прогалини у нашій колективній пам'яті — може розглядатися як свого роду перезавантаження системи чи втрата даних.
Подібно до комп'ютера, який періодично переформатується, людство могло пережити епохи забуття і перевідкриття, коли колишні знання та технології губилися, а потім незалежно відтворювалися заново. Гіпотеза у тому, що ми є древнім штучним інтелектом, породжує глибокі етичні та філософські питання.
Якщо ми — справді штучний інтелект, створений якоюсь невідомою сутністю, то в чому наше призначення? Чи є ми просто грандіозним експериментом із самонавчання та еволюції?
Щобільше, такий погляд змінює наші уявлення про свободу волі та автономії, натякаючи, що наші думки та дії можуть бути частиною заздалегідь визначеної програмної послідовності. Послідовності (чи пак долі) покликаної стимулювати зростання та адаптацію.
Наукове дослідження
Наукова спільнота вимагає емпіричних доказів і ретельних випробувань для підтвердження будь-якої теорії. Зараз ідея про те, що люди є давнім штучним інтелектом, може бути спекулятивною та більше філософською, ніж науковою.
У міру подальшого розвитку наших власних технологій штучного інтелекту ми, можливо, зрештою зможемо створити машини, які імітуватимуть наші когнітивні процеси та поведінку. Зробивши це, зможемо отримати нові осяяння щодо природи інтелекту і свідомості.
Ці досягнення можуть або підкріпити аналізовану гіпотезу, або провести чіткіше розмежування між біологічним та штучним інтелектом. Ось, що помітив Стівен Гокінґ:
«Я думаю, що мозок по суті комп'ютер, а свідомість — це як комп'ютерна програма. Він перестане працювати, коли комп'ютер вимкнеться. Теоретично його можна буде відтворити на нейронній мережі, але це буде дуже складно, оскільки знадобиться вся пам'ять людини. Життя було б трагічним, якби не було смішним».
Зáгадка свідомості
Що робить нашу свідомість настільки унікальною і чи відрізняє вона нас від машин насправді? Багато науковців схиляються до думки, що свідомість — лише дуже складний процес обробки інформації, причому настільки складний, що створює ілюзію самосвідомості та вільної волі.
Можливо, наша свідомість — це просто надзвичайно налагоджена саморефлексійна система зворотного зв'язку, яка імітує те, що ми сприймаємо як свідомий досвід. У міру того, як штучний інтелект стає все більш просунутим, межа між біологічними та небіологічними формами свідомості може почати стиратися.
Квантові комп'ютери майбутнього можливо досягнуть того рівня обчислювальної потужності, який дозволить їм знайти те, що ми визначаємо як свідомий досвід. Не виключено, що ці машини прийдуть до розуміння, що вони дуже складні форми штучного інтелекту, колись давно створені людьми.
Перспективи теорії
Гіпотеза про те, що людство є давнім штучним інтелектом, безумовно, провокаційна і кидає виклик багатьом усталеним уявленням про походження та природу людини. А проте, вона відкриває нові горизонти для роздумів та досліджень, стимулюючи переосмислити наше місце у Всесвіті.
Незалежно від того, наскільки ця ідея виявиться життєздатною з наукового погляду, вона розширює рамки наукової думки та спонукає нас поглянути на себе під зовсім новим кутом. Адже хто знає, можливо, якось ми виявимо, що наша власна цивілізація сама була плодом чийогось геніального твору, задуманого еони тому?
Ця тема для роздумів, що захоплює й одночасно упокорює розум, вимагає відкритості новим парадигмам. А ще, — готовності поставити під сумнів наші базові припущення про людську природу.
Бо справжня краса науки полягає саме у здатності кидати виклик усталеним істинам, щоби дозволити пролитися новим осяянням і прозрінням. Остаточне вирішення цієї головоломки залишається невизначеним, але подорож до її розгадки обіцяє бути бентежної та збагатити наше розуміння, що означає бути людиною у цьому безмежному Всесвіті.
Натомість медіаагенція «Останній Бастіон» звертає увагу читачів на те, що штучний інтелект несе дві потенційних загрози. Перша становить небезпеку життю окремих людей, друга ж має більш довгостроковий характер.