Судова мамалуйня як форма правосуддя
Коли аргументи зникають, а мамалуйня залишається.
Пам’ятаєте, я писав про судове засідання у Касаційному господарському суді за участі суддів Кролевець О.А. (головуюча), Баранець О.М., Мамалуй О.О., де Мамалуй О.О. заявив, що це ЙОГО СУД, і врешті, взявши аргументи сторони Ахметова, яких офіційно озвучено не було ні в засіданні, ні в касаційній скарзі, написав мамалуйню.
Аргументи сторони Ахметова, мабуть, для цієї колегії були досить потужними, але, з огляду на рішення, — не з юридичної точки зору, як на мене.
Так от, ми подали клопотання для отримання звукозапису, оплатили відповідне мито і врешті з’ясували, що запис засідання десь зник. У відповідь на це клопотання ми отримали повідомлення, за яким можна перейти для його завантаження, але там немає збереженої конференції — ні за номером, ні за датою, ні за номером справи.
Намагатися принизити сторону та позбавити її права на захист у судовому засіданні — це одна справа, а от відповідати за свої вчинки — зовсім інша.
Скаргу до Вищої ради правосуддя на поведінку судді Мамалуя О.О. буде подано, як і скаргу щодо знищення звукозапису, але це вже до правоохоронних органів — якщо звукозапис не знайдеться.
Написана ними мамалуйня залишиться на їхній совісті, як і аргументи сторони Ахметова. Сподіваюся, хоч на ЗСУ щось перерахують.
До речі, сьогодні відбувається пленум Верховного Суду (без України). Може, одразу б розглянули питання і звільнення Мамалуя О.О. з адміністративної посади заступника голови, аби не дискредитувати Верховний Суд та всю судову владу?
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
