Знаково, що і наші вороги з московії здивовані Слобожанської офензивою не менше за партнерів з Європі та США.
Те, що відбувається зараз, змінює весь світ. Ні, я тут не впав у ейфорію і взагалі далекий від всіх почуттів, окрім люті за те, що я не зі своїм підрозділом у Харківській області.
Я серйозно і я аргументую. Навіть спеціально поліз почитати закордонні, у першу чергу американські ЗМІ, подивитися думки експертів, що вони пишуть і говорять про наш наступ і падіння російського фронту на Харківщині.
Вони звичайно шоковані – це зрозуміло – але цей шок проростає у них далекоглядними висновками. Прямо зараз.
Десятиріччями, поколіннями, з часів початку Холодної війни західні політики йшли на поступки Москві, тому що боялися її армії. Тá армія змінювалась, деградувала, але страх перед нею залишався, ставав чимось звичним.
Міф про сильну російську армію перестав бути міфом, він став аксіомою. Аксіомою страху, рефлексом і всі ці поступки західних політиків, наприклад, під час вторгнення російських військ у Сакартвело – це поступки саме цьому страхові.
А тепер цей страх вмирає. З кожною світлиною кинутої техніки, з кожним звільненим селом, з кожним російським полоненим офіцером.
Цей страх почав вмирати у лютому. Ми смертельно поранили цей страх, продемонструвавши світу, що від російських військ можна відбиватися, а тепер ми знищили цей страх, бо показали, що на російські війська можна наступати і вони бігтимуть, як побиті пси.
Саме тому я впевнено кажу, що наш контрнаступ змінює світ. Уявіть собі західного політика, у якого просто зараз в голові такі думки:
«...І ми йшли їм на поступки, бо нам погрожувало ось це? Ось ці бомжі, які біжать з усіх ніг, кидаючи підлеглих напризволяще? Ми прогиналися під них, бо вони погрожували нам ось цим цирком калік? Тобто, якби ми не поступилися їм у перемовинах тоді, у Сирії, то все, що нам би загрожувало – це постачі їхньої техніки разом із полоненими? А де б ми ще могли не поступитися? По Африці? По Сакартвело? По Балканах? І на скільки років раніше можна було б завершити Холодну війну, якби ми бачили і розуміли їхню реальну силу раніше?..».
Сьогодні ЗСУ не тільки звільняють наші території, вони звільняють голови світових лідерів від страхів і міфів. Тепер росії нема чим погрожувати, окрім ядерної зброї, а з такими аргументами довго за столом перемовин не посидиш.
Тому РФ уже скоро втратить весь вплив у світі. Країна-вигнанець, країна-босота, країна-ніщо. Бийте її, женіть її, насміхайтесь над нею.
І це зробили ми з вами: ЗСУ, НГУ, прикордонники, волонтери, донатори, всі разом. Всі громадяни – ми зробили неможливе, у черговий раз.