Західні політики, урядовці й інтелектуали вважають, що можна повернути час назад. Людська історія і життєвий досвід доводять, — це помилка.
Неймовірно багато дуже різних осіб, у тому числі провідних політиків та інтелектуалів, зараз уявляють собі бажане майбутнє як повернення в бажане минуле. Щоправда, у різних осіб ці минулі різні, але саме прагнення міряти майбутнє минулим одне на всіх.
Днями почув від дуже шанованого британського науковця, що для нього бажане майбутнє — це повернення до status quo ante 2014 (тобто, стану, який існував до 2014 року). Певен, що у західному політикумі це взагалі мейнстримна думка.
«Все ж було добре, і тут раптом якийсь прикрий збій [матриці? — прим. авт.]; треба його якнайшвидше пофіксити, й усе знову буде як раніше...», — ну, come on, не буде. Це ж свідома брехня самим собі.
Парадокс у тому, що путін і його оточення думають практично так само — із тією лише відмінністю, що їхнім орієнтиром є status quo ante 1990, а ще краще — ante 1985 чи ante 1980. Адже прикрий збій матриці стався не 2022, а 1991 року!
Насправді ця ідентична ментальна помилка свідчить лише про те, що обидві сторони бояться зазирати в реальне майбутнє і щосили тягнуть історію в минуле — кожна у своє. Звісно, там багато чого чорного і багряного від крові, але й також вдосталь білого і хорошого.
І краще тримати свій розум відкритим для цього, бо тим, хто прагне повернення у минуле, можна гарантувати лише одне: «Так, як ви хочете і прагнете, все одно не буде, а отже, результат ваших прагнень в будь-якому разі буде не тим, якого ви очікуєте». Тож, за краще було б не дурити ні себе, ні інших.
Це велика проблема сучасного людства. Оскільки не лише науковці, а й більшість «елітних кіл» на планеті бачать єдиний позитивний для себе (!) варіант майбутнього як... продовження навіть не теперішнього, проте минулого, зазвичай вигаданого пропагандистами.
На жаль, так новий рівень цивілізації не побудуєш, а історія нас вчить, що зупинка розвитку (технологічного та суспільного) призводить до катастрофічних змін (воєн, революцій, переворотів тощо). Тому всі ці любителі «status quo (ante)» ведуть нас до нового витка проблем і криз.