Бронзовий дзвін-велет, встановлений поблизу міста Мандалай у сучасній М'янмі, має чималу історію і майже 200 років був найбільшим у світі.
Проте вренці 1.I.2000 його перевершив китайський 116-тонний Дзвін Щастя у Піндіншані, що у провінції Хенань, урочисто відкритий комуністичною владою КНР.
Власне, у другій половині XIX століття європейці (в особі британських колоніалістів – прим. ред.) вперше ступили у глибинні землі Бірми, де перед їхніми очима постало громіздке творіння.
На знімку нижче, зробленого 1873 року, невдовзі після землетрусу, дзвін Мінґун (бірм. မင်းကွန်းခေါင်းလောင်းတော်ကြီး) у всій своїй красі та міці.
Виготовлення такого великого дзвону потребує знань у галузі металургії, розрахунку форми, величезного ливарного цеху, величезного плавильного казана.
Придивіться уважніше, поряд із ним корінні бірманці (племена наґа, шана і чін – прим. ред.), які змогли все це зробити на прохання свого вождя Бодопайї.
Нижній діаметр дзвону Мінґун трохи менше за 5 метрів, висота – близько 3,5 метрів, а разом із петлею для підвіски – майже 7 метрів; товщина стінок дзвону – від 15 до 30 сантиметрів.
Між тим, як раніше вже повідомляв "Останній Бастіон", невелике містечко на південь від Мехіко було практично невідоме світові доки археологи частково не розкопали його на початку 1990-х років.