У 1971 році каліфорнійський Музей Розенкрейцерів придбав запечатану давньоєгипетську труну. Вміст приголомшив нових власників.
У саркофазі знаходилася мумія чоловіка, чиє ліве коліно мало стародавній витончений протез. Науковці з Університету Сан-Хосе, яких запросило керівництво Музей Розенкрейцерів, стали досліджувати артефакт.
Команда вчених плідно працювала кілька місяців і невдовзі шокувала світ відкриттям. У муміфікованому тілі виявили докази передової хірургічної процедури, виконаної майже 2600 років тому.
Всередині лівого коліна знаходився 9-дюймовий металевий ортопедичний штифт, який вставлений у кістку за такими біомеханічними принципами, що спочатку науковці не могли відрізнити його від сучасної процедури. Дослідження продовжилися.
Що більше працювали над артефактом, то більше ставало загадок. З'ясувалося, що мумія не була початковим власником саркофага – вона належала жерцю, на ім'я Усермонту, що означає "Могутній Монту" – і, що через довгий час по смерті була поміщена у труну Усермонту.
А проте мумія невідомого походження стала відома під ім'ям першого власника саркофага. Подальший аналіз процедури бальзамування показав, що замісник "Усермонту" був чоловіком із привілейованої верстви населення, який жив за часів Нового царства Єґипту (між XVI-XI століттями до Різдва Христового) і чиї муміфіковані останки мають висоту 1,5 мери зі слідами рудого волосся.
У серпні 1995 року професор Вілфред Ґріґґз з Університету Бріґама Янґа показав рентгенівські знімки шести мумій, які зберігалися у каліфорнійському Музеї Розенкрейцерів Сан-Хосе. Цим було доведено хірургічне втручання у давні часи.
«Спершу я припускав, що штифт був сучасним. Я думав, що ми зможемо визначити, як давно він був імплантований у кістки. Визнаю, я щиро вважав, що було б просто вийти на люди й заявити – ось ці особи отримали стародавню мумію і вставили у неї сучасний штифт, аби нога не відпала. Але все виявилося набагато складніше і цікавіше», – пояснює Вілфред Ґріґґз.
Задля того, щоби вивчити природу імплантату, команда радіологічного відділу регіонального Медичного центру долини Юти просвердлила кістку. Ця процедура надала доступ до крихітної камери для дослідження штифта й отримання зразків кістки з металом.
Науковці знайшли сліди стародавньої органічної смоли, схожої на сучасний кістковий цемент, а також рештки стародавніх жирів і текстилю, які все ще міцно тримаються на місці. Ґрунтовні дослідження показали, що передову процедуру проводили саме у дохристиянську добу.
Команда вчених була вражена тим, що штифт був створена із тим самим дизайном, який використовується сьогодні для створення стабілізації кістки. Але як таке було можливо у стародавньому Єґипті?
«Ми були вражені можливістю створити медичний штифт із біомеханічними принципами, якими ми користуємося тепер. Зокрема, давні єґиптяни використали жорстку фіксацію кістки. Це перевищує все, що ми очікували на той час отримати від дослідження мумії», – прокоментував роботу з артефактом доктор наук Ричард Джексон з Університету Бріґама Янґа.
У звіті команди вчених стверджується, що штифт звужується, коли входить у стегнову кістку, подібно до біомеханічних методів, що стали використовувати лише у XX столітті. Інший його кінець, який розташований у великогомілковій кістці, має три фланці, – виходять назовні від серцевини штифта для запобігання обертання штифта всередині кістки.
Після приголомшливого відкриття у публіки залишилося тільки одне питання – операція була проведена за життя "Усермонту" чи по смерті? Дослідження оголеного суглоба показало, що штифт був імплантований між моментом смерті чоловіка та його похованням.
Стародавні єґиптяни вірили у фізичне воскресіння після смерті, коли тіло було тимчасовим вмістилищем для душі перед появою у потойбіччі. Таким чином, забезпечення цієї цілісності – тобто, травмованої в "Усермонту" ноги з рештою тіла – було надзвичайно важливим.
«Як дивно, що створюючи штифт, один із медиків мав глибокі релігійні знання. Адже якби у чоловіка, чию мумію ми досліджували, не було б ноги під час ритуалу поховання, тоді він не зміг би потрапити до загробного світу згідно з тодішніми уявленнями, а отже його понівечене тіло не могло возз'єднатися з духом.
Давньоєґипетський біоінженер ось так просто сполучив кінцівку, що доводить наявність передових знань у той період. Історія розповідає нам, наскільки витонченими насправді були стародавні люди. Власне іноді наша культурна зарозумілість заважає нам оцінити, як люди з інших культур і часів також могли мислити й діяти досить дивовижними способами», – пояснює професор Вілфред Ґріґґз
А проте, "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що навіть станом на сьогодні загальноприйняті історичні відомості та інтерпретації Єґипту вкрай недостатні.