Третя світова війна – чому її наразі не буде

Третя світова війна – чому її наразі не буде
Фото: Brink

2020 рік розпочався з загострення давнього конфлікту між США та Іраном.

Інспіровані Іраном провокаційні напади проти американського посольства в Багдаді, призвели до рішучих дій США – ліквідації відповідального за організацію цієї провокації генерала Касема Сулеймані, командуючого одного зі спецпідрозділів в Корпусі вартових ісламської революції, а також низки більш дрібних військовиків із місцевих шиїтських угрупувань.

У відповідь Іран почав погрожувати США застосуванням зброї, президент США Дональд Трамп пригрозив бомбовими ударами, іранці обстріляли ракетами американську базу в Іраку (ніхто не загинув, а вся шкода вилилась в декілька побитих вікон).

Трагічним наслідком цього протистояння стало випадкове збиття іранською ППО українського пасажирського літака над Тегераном, з чисельними людськими жертвами.

В Україні всі ці блискавичні події викликали доволі неочікувано реакцію – соцмережі наповнилися чисельними твердженнями, як панічними, так і радісними, що цей конфлікт є неминучим початком Третьої світової війни. Важко сказати, на чому саме базувалось таке масове божевілля.

Тому і пишу цей текст, щоб усіх заспокоїти, чи навпаки, засмутити – Третьої світової наразі не передбачається, бо для її виникнення банально немає жодних підстав. Пояснюю чому.

Питання термінології

Спочатку зауважу, що чіткого визначення поняття «світова війна» немає. Утім ризикну передбачити, що в масовій уяві це глобальний конфлікт на суші та морях, де бої відбуваються в різних куточках земної кулі, з десятками залучених країн, масштабними бойовими діями, бомбардуваннями і, як данина сучасному озброєнню, тактичними ядерними ударами.

В принципі, так воно і має бути, але додам до цього переліку ще три фактори.

Перший – це наявність протистояння двох (або більше) великих блоків країн, на кшталт Антанти і Троїстого союзу в 1914-1918 роках, чи країн Осі й антигітлерівської коаліції в 1939-1945 роках.

Вже сам факт наявності великих блоків обумовлює швидке розповзання війни по світу.

Другий фактор – це мета війни, якою має бути перерозподіл існуючих сфер впливу або ресурсних баз у світі.

І третій, хоча і необов’язковий фактор – це або світоглядне, або ідеологічне, або релігійне питання, а конкретно – масове нав’язування своєї ідеології чи віри тим, хто її за якоїсь причини досі не притримується.

Після того, як Друга світова плавно перейшла в Холодну війну, світ десятки років поспіль жив в постійному страху Третьої світової війни, коли в рішучому двобої за світове домінування зійшлися б капіталістичний блок НАТО і комуністична Організація Варшавського договору. І, хоча тоді практично весь час тривали локальні війни в Азії, Африці і Латинській Америці, до Третьої світової справа не дійшла – ОВН розвались самостійно, без прямого воєнного втручання.

Співставлення сил

Визначившись з термінологією, обрахуємо, що ми маємо наразі. А це ситуація, в якій відсутні абсолютно всі необхідні фактори.

Сьогодні в світі є лише одна країна, яку впевнено можна назвати світовим лідером в усіх розуміннях – Сполучені Штати Америки. Це навіть створило певний дисбаланс сили, і непотрібність в сьогоднішніх умовах очолюваного США блоку НАТО, оскільки йому просто нема проти кого діяти (цим, а також тим, що потенційні вороги США – Росія і Китай, наразі не становлять якоїсь серйозної конкуренції для США ні в воєнному, ні в економічному планах, а для багатьох країн НАТО вони партнери чи взагалі друзі, пояснюється внутрішня криза в НАТО, яку ми спостерігаємо декілька останніх років).

Загальне лідерство США відразу перетворює будь-яку війну за їхньою участю у «гру в одні ворота», фактично без шансів для супротивника саме в військовому плані.

Що ж стосовно Ірану, то його, при всьому бажанні, не можна вважати навіть хоча б якось причетним до світових лідерів. Іран зараз – це звичайна країна третього світу, економіка якої потерпає від багаторічних економічних санкцій. У Ірану нема потужних союзників, немає сучасних воєнних технологій і як наслідок – не має армії, яка могла б на рівних протистояти армії США.

Іранська армія – це середня армія першої половини 90-х років ХХ століття, але аж ніяк не 2020 року. Популярні сьогодні розповіді певних «експертів» про «військову могутність Ірану» не витримують жодної критики і базуються виключно на дурості або невігластві їх авторів (характерно, що їх аргументація дуже нагадує аргументацію стосовно «військової могутності Югославії» 1999 року і «військової могутності Іраку» 2002-2003 років; до чого це все призвело ми всі чудово пам’ятаємо).

Теж саме стосується казок про іранську «ядерну програму», розповідей про розконсервування Іраном свого єдиного авіаносця тощо. Сподіватися, що армія Ірану самостійно захистить свою територію від атаки США не має жодних підстав – максимум, вони завдадуть їм невеликі втрати, але на тому і все.

Те, що Ірану будуть співчувати низка країн – Китай, Росія тощо, на ситуацію ніяк не вплине. В війну з США вони не полізуть, а максимум, на що їх вистачить – це висловлювання занепокоєння. США в цьому конфлікті також не має великих союзників, які б погодилися вступити в війну на їхньому боці. Утім, саме в війні проти Ірану союзники американцям будуть непотрібні.

Сценарій війни

Потенційно, ця війна буде відбуватися не так, як це уявляє собі більшість українців (і навіть, американців).

США не будуть окупувати територію і повторювати іракський сценарій. Іран просто «вбомблять в кам’яну епоху» звичайними ракетами і бомбами (а не ядерними): знищать іранський флот в портах, іранські пости ППО на позиціях, іранські ракети в  шахтах, а іранських військових в казармах.

В країні наступить хаос і дестабілізація, а, оскільки соціально-політичне становище в Ірані вже зараз дуже напружене (тривають протести проти режиму), то це може призвести до послаблення контролю влади в деяких регіонах, а, значить, до заворушень, і в перспективі – до зміни правлячих еліт чи взагалі до реалізації сирійського сценарію. Назагал сценаріїв подальших подій декілька, але сутність одна – свою сухопутну армію США в Іран вводити не будуть.

Війна релігій?

Додам, що іноді трапляються думки, що війна з Іраном спровокує тотальну війну Західного, християнського, світу, проти мусульманського Сходу. Такий собі новітній «Хрестовий похід». Але це не більше, ніж фантазія.

Також, деякі «аналітики» лякають своїх читачів ісламським джихадом, мовляв, США обов’язково отримає цю «священну війну», якщо вирішить воювати з Іраном, і це стане тотальною війною двох світів.

Утім джихад сьогодні – це просто інструмент психологічної війни, не більше. За останні 40 років джихади оголошувалися СРСР (під час війни в Афганістані), Росії (війна в Чечні), США (декілька разів, ця країна взагалі, мабуть, головний рекордсмен по оголошеним проти неї джихадам) тощо. Проте жодного разу всі ці джихади не призвели ні до чого суттєвого.

Думаючи про релігійне питання нам варто пам’ятати інше. Ісламський світ вже давно розколотий на два непримиримих ворогуючих табори – шиїтів і сунітів. Тому іранські суніти (9% населення) наразі прихильно ставляться до дій США і раділи вбивству Сулеймані, бо це послабляє вплив домінуючих в Ірані шиїтів. Всі інші близькосхідні війни останніх років переконливо свідчать, що ніякого мусульманського об’єднання проти християнського світу наразі не передбачається.

Битва за ресурси

Декілька слів скажу про ще один згаданий мною фактор, про який, до того ж, часто приходиться чути – це боротьба за ресурси. «Аналітики» нерідко повторюють твердження, що всі сучасні війни Америки нібито є виключно боротьбою за володіння нафтою і іншими корисними копалинами.

Проте на теперішньому етапі розвитку західної цивілізації, боротьба за ресурси неактуальна взагалі.

По-перше, розвинуті країни все більше переходять на альтернативні джерела енергії. Так, це нешвидкий процес, але неспинний.

По-друге, на сьогодні США повністю забезпечена і нафтою, і газом з власних і партнерських родовищ. Ба більше, вже в найближчі пару років очікується, що США займуть провідні позиції з експорту дешевого сланцевого газу в Європу (тим самим, зсадивши Європу з російської газової голки і підсадивши її на свою).

Тому влазити в чергову війну заради контролю над черговим нафтовим чи газовим родовищем і ризикувати життям власних солдатів американцям просто немає сенсу.

Тим більше, сьогодні заволодіти практично будь-яким іранським ресурсом спокійно можна мирним шляхом, через трансатлантичні корпорації чи посередників, які задешево будуть купувати контрабандну іранську нафту після чергового витку санкцій.

Резюме

Отже, що ми побачимо в випадку війни США проти Ірану? Відсутність союзників в Ірану, неспівставний військовий потенціал країн, обмежені цілі потенційної кампанії переконливо свідчать, що це буде черговий локальний конфлікт на Близькому Сході, який традиційно далі Близького Сходу не піде.

Ми вже маємо подібний, дуже красномовний аналог – війна в Іраку, яка хоч і розтягнулась на довгі роки і фактично триває зараз, але в ніяку Третю світову не трансформувалась. Хоча деякі «фахівці» свого часу теж оголошували вторгнення американців в Ірак в 2003 році «початком Третьої світової».

Резюмуючи зауважу, що з року в рік одне й те саме – Близький Схід яскраво палає, курдів переслідують, ІДІЛ оголошує джихади, в Європі відбуваються теракти, літаки падають і так далі (правда, щось вже давно північнокорейський лідер Ким Чін Ін не погрожував США черговим ядерним ударом). Але до Третьої світової це все не приводить. І при окресленому мною теперішньому співвідношенні сил не призведе.

Проте, чи значить це, що Третя світова взагалі більше неможлива? Скажу, що сучасний світ занадто глобалізований і пов'язаний між собою, щоб глобально воювати.

Наприклад, часто кажуть про вірогідну війну США з Китаєм, забуваючи при цьому, що подібна війна швидке вб’є китайську економіку, яка заточена під торгівлю саме з США і Європою.

А в питанні протистояння США і РФ військовий потенціал країн сьогодні настільки безпідставний, що, ризикну передбачити, жодна з російських ядерних ракет навіть не встигне злетіти.

Разом із тим, Третю світову, як таку, з майбутнього порядку денного зовсім виключати неможна. В перспективі можливий прихід до влади в різних країнах урядів, які будуть скептично дивитися на існуючий світопорядок, і будуть мати волю і ресурси, щоб прагнути його змінити. Тому в майбутньому можлива поява нових коаліцій держав і прагнення до певної трансформації існуючого становища.

Проте в найближчі декілька років не передбачається нічого, що могло б істотно вплинути на наявне статус-кво. А отже, безпосередньо зараз українці можуть спати спокійно.

Спеціально для «Останнього Бастіону»
 

Історик, публіцист. Кандидат історичних наук, фахівець у воєнній історії XX століття. Автор книг «Українські вікінги», «Сталевий шквал. Історія дивізії сімнадцятирічних», «Бойова група "Байєрсдорф"» та інших.

ІНШІ ОПІНІЇ
Читайте також:
Відродження Європи може прийти лише з її центрально-східного регіону.
21 січня, 07:28
19 січня в Берліні пройшла міжнародна конференція, присвячена лівійському конфлікту.
20 січня, 06:44
Серед запрошених учасників – Росія.
15 січня, 08:38
Україна сама оплачує роботу агентів іноземного впливу.
02 січня, 11:37
Напруга у відносинах Росії та Польщі продовжує зростати.
28.12.2019, 07:30
Половина росіян, котрі працюють в ООН, – агенти ФСБ Росії.
25.12.2019, 07:29