Україна 2019 року: підсумки
Наприкінці року потрібно робити підсумки.
На жаль Україна у 2019 році так і не змогла зробити якісні системні реформи у податковій системі.
У нас продовжує розквітати діяльність конвертаційних центрів, відмивання бюджетних коштів, контрабанда на митниці. Продовжує зберігається недружня атмосфера для розвитку бізнесу. Рівень корупції зашкалює. Так і залишилися без відповіді принципові питання зниження податків для фізосіб й бізнесу, податок на виведений капітал, зниження податків на працю.
Думаю, ми повинні подякувати аграріям за їхній рекордний врожай та гастарбайтерам, які прислали у країну $12 млрд.
Реформування податкової системи
На жаль парламент та уряд так і не створили комплексний покроковий план реформування податкової системи.
Рейтинг засвідчив – більшість країн спрощують умови ведення бізнесу. Зокрема, у 115 країнах за минулий рік покращено умови ведення бізнесу. Серед лідерів реформ – Китай, Саудівська Аравія, Індія, Кувейт, Йорданія, Бахрейн, Пакистан, Таджикистан, Нігерія.
Як бачимо, України, як й в попередні роки, немає у списку лідерів-країн, що спрощують умови ведення бізнесу.
У нас не вирішені два ключові питання: занадто високий рівень податкового навантаження на бізнес та одна найскладніших систем адміністрування ПДВ у світі. Народні депутати та уряд повинні усвідомити: країна з таким податковим навантаженням на працю, як в Україні, є неконкурентоспроможною.
Реформа контрольних органів
Окрема подяка за геніальне реформування податкової та митної служб. Сутність, як завжди в процесі реорганізації розставляє своїх людей на фінансових потоках. Все, реформа проведена.
Що ж стосується побудови, структури, функцій, та саме головне, принципів і підходів до роботи, то чинна ДФС – ДПС мало чим відрізняється від створеної Азаровим в далекому 1996 році ДПА.
За чотири повних місяці так і не змогли ухвалити законопроєкт про Бюро фінансових розслідувань і ліквідувати податкову міліцію. До того ж ряд потужних корупційних скандалів, звинувачення про участь одіозних ділків конвертаційного бізнесу у формуванні кадрової політики нової служби – призначення вкрай токсичних осіб на посади обласних керівників ДФС.
Левова частина з них, це акцизні збори та податок на прибуток. У підсумку, вже очевидно можна стверджувати, що поточна реформа податкової – та ж сама корупційна машина, з тими ж самими кадрами.
Дерегуляція бізнесу
Законопроєкти №128 (РРО) та №129 (кеш бек) – тотальна фіскалізація ФОПів. Замість реальної боротьби з великим бізнесом, хто дійсно ухиляється від сплати податків, влада додатково фіскалізує МСБ, який до речі, податки сплачує.
Лише 8% торгового обороту проходить через мікро-ФОПи. Все інше до ФОПів не має ніякого відношення. Немає жодної країни у світі, коли країна зробила швидкий економічний ривок без зниження податкових ставок та поліпшення адміністрування.
Державна політика «турборежиму» з посиленням адміністративного тиску на бізнес з боку нібито нових, але на справді так і не реформованих контрольних органів, вже призводить до невиконання передвиборних обіцянок щодо введення податку на виведений капітал, проведення амністії капіталів – нульова декларація для бізнесу.
Я не кажу вже про прості й зрозумілі податки. Хоча, звідки їм взятися при законопроєкті №1210, що створює нові жорсткі процедури адміністрування податків – кошмарні податкові регуляції та озброєння контрольних органів каральним інструментарієм.
МВФ
У МВФ продовжують стверджувати, що податок на виведений капітал є поганою податковою політикою для України. А чому? Наприклад, з 2014 року International Tax Competitiveness Index (США) визнала Естонію найбільш конкурентоспроможною країною в Організації економічного співробітництва й розвитку.
Успіх обумовлений чотирма позитивними особливостями Податкового кодексу країни, два з яких безпосередньо базуються на податку на виведений капітал. До речі, Північна Македонія та Грузія також показали позитивні зміни в економіці після введення податку на виведений капітал.
Найчастіше, податок на виведений капітал вводиться, як боротьба з кризою.
Експерти місії МВФ не соромлячись вказують українцям на їхнє поточне місце у «табелі про ранги» – боргова колонія з відсталим громадянським суспільством і державністю на рівні «Failed state».
Чого вартий наш фіскальний суверенітет в контексті наказів для України: «Уряд України має протистояти тиску щодо прийняття НнВК» (The government of Ukraine should resist the pressure of adopting the ECT). Тому до речі й вимагає швидесенько відкрити ринок української землі для іноземців.
Однак, у сучасному світі таке ставлення неприпустиме.
У 2019 році замість очікуваного якісного й системного реформування податкової українці знов отримали лише хаотичні точкові зміни, які, як і у попередні роки – не сприяють детінізації та розвитку економіки.
У 2020 році Україна залишиться з недружньою і репресивною податковою системою, яку обслуговують нереформовані корумповані контрольні органи. Наша фіскальна система тяжко хвора, а відкладати лікування більше неможливо.
Українське економічне диво станеться тільки з прогресивними змінами у податкове законодавство, якісним реформуванням податкових та правоохоронних органів, ефективною боротьбою з корупцією і контрабандою, зменшенням податкового навантаження на фізосіб та підприємців.
Україна – навпаки все «більше закручує гайки» бізнесу. І це потрібно терміново виправляти.
Саме тому президент повинен дати запит парламенту й уряду на докорінну системну зміну податкової системи, чого й очікують громадяни та бізнес.
