Однією із больових точок ресурсної федерації московії є наявність понад 100 корінних поневолених народів. У разі їхнього бунту режим упаде.
Варто усвідомити, що від висліду війни в Україні залежить майбутнє поневолених росією народів, включно до їх фізичного виживання. Проте не менше від того, наскільки поневолені РФ народи будуть здатні нав'язувати боротьбу російському колоніалізму залежить і можливість нашої перемоги.
Відтак Україна має брати лідерство щодо збереження ідентичності, підтримки права на самовизначення та зрештою обіцянки визнання у випадку проголошення незалежних (суверенних) державностей поневолених росією народів. Зокрема, нечисельних фіно-угорських.
При цьому Україна має заявити про безумовну підтримку (бажано на законодавчому рівні!) національно-визвольних змагань усіх без винятку поневолених народів до моменту повного здобуття свободи всіма поневоленими росією народами не залежно від політичної кон'юнктури та геополітичних змін. Цього вимагає наша національна безпека.
Зі свого боку український підхід до союзництва є простим. Перерахую кілька основних пунктів нижче:
Україна всіляко підтримуючи національно-визвольні рухи чекає і від них активних дій. Україна допомагатиме та сприятиме, але справа національного визволення — це виключне рішення й дії самих поневолених народів.
Наразі варто було б публічно оголосити перелік усіх поневолених народів, право яких на ідентичність та самовизначення підтримуватиме Україна. Меню союзницьких дій має бути широке й індивідуально пристосоване до реального стану і прагнень поневолених народів.
Одним ми гарантуємо підтримку у збереженні мови, літератури, історії, захисту їхніх національних та громадянських прав, іншим (хто готовий) — створення та підготовку мілітарних утворень.
Це союзництва матиме шанс, якщо сторони не вичікуватимуть як завершиться російсько-українське протистояння, не намагатимуться утилітарно використати один одного, а предметно діятимуть. (Мордовія не дасть збрехати!).
Взагалі тема розвалу РФ перестала бути табуйованою, а представники поневолених народів раз по раз отримують високі трибуни міжнародних організацій, включно з ООН. Вони стають учасниками експертних дискусій на рівні вищих урядовців західних країн.
Звісно, провідну і лідерську роль у цій роботі займає Україна. Питання боротьби за права і суверенітет поневолених росією народів — це питання екзистенційного виживання України, країни, яка сама пережила кількасотрічний жахливий етап російського колоніалізму та наодинці веде війну з російською імперією.
Величезного імперського Голіафа можна перемогти лише колективними зусиллями багатьох Давидів. Наразі Україна вже стала своєрідним хабом координації зусиль поневолених росією народів, який мусить розвиватися, втягую до своєї орбіти зокрема такі фіно-угорські держави, як Естонія та Фінляндія.