Тільки ті народи, які владарюють у себе в країні, мають право називатися вільними та державними. Невже нашому ж бракує всього цього?
Оця якась нутряна ненависть до «малоросів», які «творили імперію» йде від поляків, польських метисів, національної меншини, що до 1861 року була позбавлена доступу нагору, і ліберальних росіян. Ось цим останнім вигідно перекладати на українців відповідальність за злочини свого народу, щоби легше було втиратися у всі важливі процеси у тому числі й національно-визвольні та державотворчі.
Просто вся ця публіка українців-русинів за людей не вважає та їсти не може від думки, що українець може бути паном: генералом, оберофіцером, чиновником високого рангу, багатієм, меценатом, мореплавцем, поважним діячем культури й дивитися на них звисока... Саме це дратує їх у Паскевичах і Скоропадських; опосередковано — Котляревських і Розумовських.
А відтак, зовсім не участь в імперських проєктах, до яких було залучено представників багатьох національностей і до яких абсолютно добровільно приєднувалися представники цивілізованого світу. Конкретно, від греків і італійців, що помагали Івану III закладати підмурок Московської імперії, до американців, що кували грізну міць товаришу Сталіну.
До українофобів (явних і прихованих) долучається анархізована братія, яку тіпає від одної згадки про ієрархію й субординацію, уособленням якої для них є «сервільні малороси». Все це хором виє, репетує й верещить — «Малароси! Малоросійство! Здолаємо хохляцьку малоросню! Самі себе знищимо!».
Перебити це логікою дуже важко, бо ця облуда тримається на підсвідомих мотивах. Щось подібне було з гидотним словечком «вишиватник» і новомодне від перефарбованих ура-патріотів — «вкраїнчик», від яких із великими труднощами відучили основну масу лідерів думок.
А позаяк українофобія та анархізм нікуди не ділися, вони, як чиряки, вилізли в іншому місці й зосередилися на тавруванні «малоросійщини». Дасть Бог і цю пошесть здолаємо, але зріти треба у корінь і туди ж бити...