Опинившися у владі вони не думають про довгострокову політичну відповідальність за сказане перед виборами.
Більшість українських політиків — це колективний "Доріан Грей". У тому сенсі, що їхня публічна риторика дуже сильно відрізняється від справжньої мотивації.
По-перше, вони гедоністи та постмодерністи. Бо в них відсутня будь-яка ідеологія і переважає віра у безумовний примат політичних технологій над реальною політикою.
По-друге, вони спочатку вибудовують політичний вчинок як елемент гри. Її мета — використання комплексів й помилок (як виборців, так і еліт) для досягнення конкретних бізнес-цілей.
По-третє, носії постмодерністської політики озвучують будь-яке політичне послання. Вони не думають про довгострокову політичну відповідальність за сказане.
По-четверте, вони приписують собі позитивні результати об'єктивних, не залежних від конкретних політиків процесів. При цьому не мають політичної волі та мотивації ініціювати реальну позитивний порядок чи програму для країни й суспільства.
По-п'яте, вони розглядають вибори як механізм отримання легітимного права на відтворення своєї корпоративно-бізнесової інфраструктури. Але аж ніяк не на реалізацію передвиборчої програми.