Відновлення спогадів після смерті: нові горизонти нейробіології
Вчені наближаються до розгадки однієї з найбільших таємниць людського мозку – місця, де зберігаються спогади.
Вчені вже визначили фізичні місця, де в мозку зберігаються спогади, і вони припускають, що принаймні частину цієї інформації можна було б відновити після смерті людини.
Раніше нейробіологи виявили енграми, групи нейронів, пов’язаних з одним спогадом, в гіпокампах мозку мишей.
Наприклад, у дослідженні 2012 року, опублікованому в журналі Nature, дослідники описали конкретні клітини мозку, пов’язані з пам’яттю про досвід, який викликав страх. Якби вчені мали повну модель людського мозку (якої вони ще не мають), вони теоретично могли б визначити у ньому місце розташування пам’яті, яку вони хотіли б відновити, і зробити це, кажуть фахівці. Однак просто вирізати клітини, що утворюють енграму, не є хорошим методом для пошуку конкретних спогадів.
З сучасними технологіями відновлення спогадів за допомогою комп’ютерів могло б виглядати приблизно так.
- Спочатку визначається набір клітин мозку або нейронів, які закодували певну пам’ять у мозку, та їхні взаємозв'язки.
- Потім активуються ці нейрони для створення нейронної мережі, алгоритму машинного навчання, який імітує роботу мозку.
Але на цьому шляху може виникнути безліч труднощів.
Нейробіолог з Університету Південної Каліфорнії Дон Арнольд в коментарі Live Science пояснив, що людські спогади можуть бути складними, особливо довгострокові, які можуть бути пов’язані з місцем розташування, стосунками чи навичками. Крім цього, короткострокова і довгострокова пам’ять формуються в гіпокампі, але інші частини мозку також зберігають різні аспекти пам’яті, як-от емоції та якісь сенсорні деталі. Також спогади переміщуються в різні місця, коли вони консолідуються в мозку.
Чаран Ранганат з Каліфорнійського університету в Девісі сказав, що для створення найкращої моделі нейронної мережі було б потрібне сканування мозку людини, яка до того ж пам’ятає події протягом усього життя. Побудова такої нейромережі дозволила б відтворити певний спогад навіть після смерті людини. Однак така концепція припускає, що спогади — це статична річ, як файл на жорсткому диску, який відтворює серію подій. Але насправді пам’ять динамічна.
«Ми наповнюємо наші спогади різним змістом і перспективою таким чином, що не обов’язково відображає подію. Ми не відтворюємо минуле, ми просто уявляємо, яким минуле могло бути», — пояснив Ранганат.
