Кожного дня один вчинок пише наше місце в одній із книг. Перша, як сонячний промінь, тоді як друга, темніша за найчорніший день.
Величезна Біла книга пишеться нині про Людей, про вчинки, про звичайних, що стали Героями, про покозачених. Перероджених і справжніх, про кого складатимуть пісні та повторюватимуть легенди.
А ще про тих серед кого хочеться бути завжди та про кого пам'ятатимеш вічно. Бо багато справжніх і перероджених, надто багато своїх і рідних гинули на «нулі» перед очима...
Водночас війна чи вже пам'ять війни пише Чорну книжку негідників. Про так званих живих мертвих, покидьків, зрадників, пристосуванців, — тих, кого війна не змінила, а осатаніла.
У цій другій книзі також є й позірно «свої». І їхні імена понад зі світлою пам'яттю Білої книги, живих теж мають бути навіки закарбовані у Чорній книзі мертвих, які думають, що живі.
Ці дві книги пишуться паралельно, і куди потрапить кожен, залежить виключно від вчинків. Кожного разу обираючи хід, крок, дію кожен вирішує на чиєму він боці.
Вчинок пише наше місце у цій книзі. Вчинок на білій чи темній стороні невблаганно поповнює сторінки книги Живих і Мертвих...