Війна поглинула соцмережі. Досить
Між кров'ю та лайками: втеча з цифрового пекла
Думаю про те, щоб піти із соціальних мереж.
Вся стрічка — у бомбардуваннях Москви чи Києва. Більше нема чого робити. Дим, смерть, сміхикання, плач. І так кожен Божий день.
Мої власні друзі поширюють це для мене. Відписуюсь, але стрічка досі залита жорстокістю, кров'ю, радістю зліченних користувачів соцмереж, отруєних, засліплених демонічними клубами диму в небі... Культ смерті безпросвітний. Я, напевно, підпишуся на ескімосів, аргентинських виноробів, австралійські церковні конгрегації — там ще мають бути люди. Я обов'язково зміню мову та мову!
Я намагалася публікувати заклики до миру, до розсудливості, рефлексії, вірші; намагалася обмежитися своїм профілем, налаштувати свою стрічку, але варто побачити кров, пекло — і він перетворюється на вампіра, він полізе на вашу територію сміливо, беззаботно, аби вас кусати, заражаючи своєю проказою. Мене це не цікавить.
Помста породжує тільки помсту. Око за око — і планета сліпа. Хто спраглий крові — отримає кров, хто шукає любові — її знайде. Аргентина, вино, сонце — прекрасний регіон, створений прощенням, примиренням ворожих культур минулого.
Кажуть: «Хто почав зло, повинен відповісти». Ооо, так ти дійдеш до отця Авраама... Головне — не загубитися, виходячи на себе.
Коли сонце зійде з неба, а воно вийде, світло розкриє попіл демонів і привидів. Я не хочу брати участі у вашому соціальному шабаші наркоманів соцмереж, цифрових платформ BlackRock. У вас була нагода нести Світло, це було, пам'ятайте про це, коли знову спробуєте гратися в хороших! Вибір зроблено давно.
Гадаю, настав час зробити перерву.
