Війна за київську землю

Політично стурбована громадськість зі зловтіхою очікує, що після скасування понад 80% програм USAID та припинення діяльності української редакції Радіо «Свобода» «незалежні ЗМІ» й «професійні громадські активісти», які жили з розкрадання американських грантів, опиняться на панелі чи, взагалі, помруть з голоду. 

Хочу заспокоїти громадськість – цього не трапиться й жодному «активісту» чи «журналісту» голодна смерть не загрожує.

Для чесних і непідкупних ЗМІ американські гранти були лише приємним бонусом. А основний дохід вони отримували, отримують і будуть отримувати від розміщення примітивної «заказухи» та обслуговування найбрудніших корупційних схем. От тільки раніше чесні й непідкупні розповідали, що, начебто, живуть з щедрот американських платників податків, а зараз вони змушені «світити» свої реальні джерела фінансування.

Ось, наприклад, зробив Денис Бігус, який стверджує, що він є військовослужбовцем і з перших днів повномасштабної війни перебуває на фронті, черговий фільм жахів про земельну корупцію в Київраді. 

Як розповів Бігус у новому фільмі-розслідуванні, злочинне угруповання очолює наближений до Кличка депутат Київради Комарницький, у «тіньовому офісі» якого заступник голови КМДА Оленич, голова земельної комісії Київради Терентьєв та інші високі достойники з оточення київського мера дерибанили благословенну столичну землю. 

Оскільки військовослужбовець Бігус явно будинок НАБУ не штурмував й вночі по драбині у вікно кабінету директора НАБУ Кривоноса не лазив, нескладно зробити висновок, що матеріали НСРД, сценарій фільму та конверт з «подякою за роботу» Бігус отримав з рук Кривоноса.

Але виникає запитання – звідкіля Кривонос взяв гонорар для чесного й непідкупного військовослужбовця? 

Раніше розміщення в Інтернеті матеріалів НАБУ оплачувало USAID. А зараз?

Як ми знаємо, з метою підготовки до майбутніх президентських виборів глава держави Андрій Борисович Єрмак (нехай святиться ім’я Його!) зробив дуже мудрий крок і під Новий 2025 рік призначив начальником Київської військової міської адміністрації Тимура Ткаченка, який ніколи не мав жодного відношення до війська, але який раніше працював у Кличка на дуже хлібних посадах – начальником управління КП «Київблагоустрій», керівником апарату й заступником голови Дарницької РДА та першим заступником директора Департаменту міського благоустрою КМДА. 

Зрозуміло, що Ткаченко був учасником багатьох земельних афер, достеменно знає, де «копати» проти Кличка, і зміг свої знання запропонувати Офісу Президента.

Але, головне, Ткаченко та директор НАБУ Кривонос одружені на сестрах – Польшинській Галині та Польшинській Ганні відповідно, які разом зі своєю матір’ю, тобто тещею Ткаченка та Кривоноса Польшинською Оленою Олександрівною, донедавна обслуговували кримінальний бізнес криворозького «авторитета» Едуарда Самоткала, якого розшукує НАБУ. 

А зараз їхнім сімейним підрядом стала боротьба з Кличком на замовлення Офісу Президента: Ткаченко розповідає свояку про схеми розкрадання київської землі, у яких Ткаченко сам колись брав участь, Кривонос облаштовує кабінети майбутніх жертв засобами негласного зняття інформації, кошмарить Кличка (на якому, дійсно, тавра немає де ставити – як і на Кривоносі чи Ткаченку), а записи розмов разом з протоколами НСРД та грошима від Офісу Президента передає військовослужбовцю Бігусу.

Виникає запитання – а де ж Офіс Президента бере гроші, які потім надходять у кишеню чесних і непідкупних українських журналістів?

Очевидно, що робота чесних і непідкупних, які беруть гроші з рук Кривоноса за розповіді про корупційні схеми Кличка, оплачується з тих же ж джерел, що й всі інші «виплати в конвертах» на Банковій – тобто за рахунок розкрадання чиновниками Офісу Президента державного бюджету та міжнародної допомоги. 

От тільки незрозуміло, яке все це має відношення до боротьби з корупцією?