Вони хочуть впихнути невпихуєме

Взагалі, призначення деяких послів останнім часом нагадують відомий вислів колишнього (уже покійного) спікера парламенту Івана Плюща: «Вони хочуть впихнути невпихуєме. Ну то чого ж його пхати, як воно не лізе?».

Як відомо, останні президентські укази щодо призначень послів були місяць тому. Послом України в Індії став Олександр Поліщук, в Бразилії – Андрій Мельник, а в Колумбії – Юрій Полюхович.

Отже, почнімо з Чехії. Трохи більше місяця тому туди вже збирав валізи звільнений голова «Укроборонпрому» Юрій Гусєв. Тут треба зробити ремарку. Прага - це місце, куди прагнули потрапити до десятка дипломатів. І куди навіть оголошували конкурс (була спроба міністра Кулеби публічно рятувати імідж української дипломатії, проте, схоже, вона була марною). З квітня 2022 року Україна в цій надзвичайно важливій країні Європи посла так і не призначила. Хоч Банкова і здійснювала спроби закинути чехам то одну, то іншу кандидатуру для обговорення.

Тут треба віддати належне зміні тактики - перестали одразу слати агремани без погодження (як це було з кандидатурою ексглави Луганської ОДА Сергієм Гайдаєм і Казахстаном). Перед офіційною відправкою документів почали проводити «дорозвідку», чи країна готова прийняти ту чи іншу людину.

Так от, з Гусєвим до агреману навіть не дійшло. Але, очевидно, взяті на себе зобовʼязання Банкової перед ним, дали можливість рухатися в інших напрямках.

От приміром. Звільнили Вадима Пристайка з посла у Великій Британії.

То консультації, як я уявляю, виглядали десь таким чином:

- Як ви дивитесь, що на місце Пристайка приїде наш генпрокурор Костін?

- Ви серйозно? WTF?

- Ок, зрозуміло. Костіна не хочете. Хоч він тут нам теж може заважати зі своїми телефонними розмовами по Князєву…  Давайте Гусєва?

-  O my God! У вас є нормальні кандидати?

- Є ще один - він вам добре знайомий. Олексій Рєзніков. Але сам він не дуже хоче…

Так і поговорили.

Підсумовуючи сказане - Гусєв поїде до Азейбарджану. Не Прага, звичайно, але що вдієш…

Вчора президент Зеленський зустрічався з дипломатичним корпусом.

Ще не збирав враження, але офіційно було розставлено пріоритети, які він вважає першочерговими для роботи посольств. Їх 5:

1. «Формула миру».

2. Зброя та санкції;

3. Інтеграція України в Євросоюз і НАТО, безпекові гарантії та політика сусідства;

4. Економіка та відновлення, трансформація;

5. Наші люди як в Україні, так і за кордоном.

Виходячи з цих викликів, важливо, щоб послами їхали дійсно кваліфіковані і підготовлені кадри. А не виключно політичні призначенці, ефективність роботи яких в Україні була під великим знаком питання.

Відмовами в наданні агреманів нас починають вчити, як мало б бути правильно. Невже цього недостатньо, щоб переглянути підходи до підбору кадрів на дипломатичну службу?