Як може здійснювати правосуддя суддя, яка не знає законодавства?

Вища рада правосуддя підтвердила, що суддя-відкривачка Гольник не знає чинного законодавства України.

12 грудня 2023 року Вища рада правосуддя, розглянула скаргу судді Октябрського районного суду міста Полтави Лариси Гольник на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 липня 2021 року № 1515/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження.

Нагадаємо, що 12 липня 2021 року ВРП відмовила у притягненні судді  Гольник Л.В. до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна справа була відкрита за заявою редактора Останнього Бастіону Геннадія Сікалова.

Не здатна захищати себе особисто у зв’язку з відсутністю необхідного суддівського фаху та знань, суддя Гольник залучила до участі у справі адвоката. Який, на її думку, досконало володіє необхідними якостями. Цим адвокатом був Роман Маселко, який наразі став членом ВРП.

Тоді Вища рада правосуддя, встановивши факт порушення фейковою суддею Гольник норм Кодексу суддівської етики, відмовилася притягти сповідувачку ідей Адольфа Гітлера до дисциплінарної відповідальності.

У Рішенні ВРП зазначалося:

Із наведеної вище публікації судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. на власній сторінці у соціальній мережі Facebook встановлено, що нею свідомо спотворене прізвище скаржника. При цьому, як убачається з письмових пояснень судді Гольник Л.В., їй було достеменно відомо правильне написання прізвища скаржника ще до розміщення вказаної публікації у соціальній мережі Facebook.

Також суддею Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. особа скаржника прирівняна до «низьких істот», що свідчить про зневажливе ставлення судді Гольник Л.В. до ОСОБА4.

Використання суддею Гольник Л.В. фразеологізму (крилатого вислову) «30 срібняків» та слова «журналіст» в лапках вказує на зневажливу оцінку ділових і професійних якостей скаржника при виконанні ним трудових обов’язків.

Встановивши факт порушення, у ВРП зазначили: 

«Не є достатнім для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності встановлення в його діях ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом.

За результатами підготовки дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В., до розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено достовірних фактів, що неетична поведінка (порушення правил суддівської етики) судді Гольник Л.В. мала наслідком підрив авторитету правосуддя».

Вища рада правосуддя своїм рішенням вчергове підтвердила колоніальний статус України, не здатної захистити від посягань громадян, як того вимагає Основний Закон.

Але навіть таке рішення ВРП не влаштувало Ларису Гольник. Висновки Вищої ради правосуддя завадили Гольник стати членом ВРП у 2022 році.

Тоді Етична Рада вказала на те, що Лариса Гольник не відповідає професійним вимогам етики та доброчесності.

Через майже два з половиною роки прости господи суддя Гольник вирішила оскаржити рішення ВРП від 12 липня 2021 року, сподіваючись що у ВРП засідають ідіоти, схожі за рівнем розвитку на одну відому психіатрам суддю з Октябрського райсуду.

17 листопада 2023 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 865/0/6-23 надійшла скарга судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 липня 2021 року № 1515/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження.

Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. подав заяву про самовідвід з тих підстав, що він був представником судді Гольник Л.В. під час розгляду скарги Другою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, а також неодноразово публічно висловлювався на захист судді Гольник Л.В.

Розглядаючи скаргу члени ВРП вказали на незнання суддею Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. норм чинного законодавства України.

17 листопада 2023 року суддя Гольник Л.В. засобами електронного зв’язку надіслала скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати, у якій викладено клопотання про поновлення строку для оскарження вказаного рішення.

Клопотання обґрунтоване тим, що суддя тривалий час із незалежних від неї причин не могла подати до Вищої ради правосуддя обґрунтовану та підкріплену документальними доказами скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 липня 2021 року No 1515/2дп/15-21.

Як зазначає суддя Гольник Л.В., ОСОБА1 свідомо ввів членів Вищої ради правосуддя в оману, надіславши у день засідання палати засобами електронного зв’язку на адресу Вищої ради правосуддя завідомо неправдиві документи. Проте побачити ці документи, а тим більше, перевірити їх на достовірність під час засідання Дисциплінарної палати суддя з очевидних причин не могла.

Як убачається з тексту рішення Другої Дисциплінарної палати, суддя Гольник Л. В. разом зі своїми представниками брала особисту участь у розгляді дисциплінарної справи 12 липня 2021 року, надавала пояснення в ході розгляду дисциплінарної справи.

Копію оскаржуваного рішення 21 липня 2021 року надіслано судді Гольник Л. В. за вихідним номером No 22882/0/9-21 на адресу Октябрського районного суду міста Полтави.

За приписами частини другої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. Вища рада правосуддя може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

Пропущений строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати може бути поновлений у разі наявності поважних причин такого пропуску (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. З огляду на викладені вимоги закону у клопотанні про поновлення строку на оскарження повинні бути наведені причини пропуску строку, які перешкодили своєчасно оскаржити рішення.

Суддя Гольник Л.В. подала скаргу на рішення Дисциплінарної палати через два роки чотири місяці п’ять днів після його ухвалення, тобто понад два роки і три місяці після спливу встановленого законом строку для оскарження рішення Дисциплінарної палати, та не довела поважності причин такого тривалого пропуску строку.

Посилання судді Гольник Л.В. на те, що вона потребувала певного часу на вивчення документів, які ОСОБА1 направив до Вищої ради правосуддя 12 липня 2021 року, та пошук інформації на спростування недостовірних даних, є неспроможними.

Доказів того, що вона з об’єктивних причин була позбавлена можливості доступу до цих документів у період, зокрема, з 30 липня 2021 року до листопада 2023 року, суддя Гольник Л.В. не надала.

Посилання у скарзі на те, що з 5 серпня 2021 року було припинено розподіл між членами Вищої ради правосуддя дисциплінарних скарг, а також скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора є неспроможними, оскільки припинення розподілу скарг жодним чином не перешкоджало судді Гольник Л.В. подати скаргу на рішення Дисциплінарної палати. Суддя, діючи на власний розсуд, помилково ототожнила поняття розподілу скарг з поняттям прийняття скарг.

Отже, суддею Гольник Л.В. не доведено, що пропуск строку для оскарження рішення дисциплінарного органу на понад два роки і три місяці відбувся з об’єктивно непереборних обставин, які не залежали від її волі та були пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Узагальнюючи наведене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що суддя Гольник Л.В. не надала обґрунтованих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для оскарження рішення Дисциплінарної палати, а тому відсутні підстави для поновлення цього строку.

Виникає питання, як може здійснювати правосуддя суддя Гольник, яка не знає норм чинного законодавства України та не може їх правильно застосувати?