Викладаємо поетапний план із 10 пунктів щодо переоблаштування російської федерації як головного чинника глобальної нестабільності.
Майже всім вже зрозуміло, що нинішня російсько-українська війна – не випадковість. І мало хто вірить, що росія просто так вгамує свої апетити.
Правда полягає в тому, що простого виведення російських військ з України недостатньо. Щоби покоління наших дітей не пережило війну вдруге – нам потрібно назавжди перемогти росію.
Чимало колег та інших публічних інтелектуалів уже висловлювалися на цю тему. Тепер слід запропонувати власне бачення перемоги – погоджуючись або сперечаючись із попередниками.
Так, більшість пунктів цього плану сьогодні видаються утопічними. Але як закликали нас паризькі студенти 55 років тому: «Будьте реалістами – вимагайте неможливого»!
Тут ми не обговорюємо питання, як саме буде досягнута остаточна воєнно-політична перемога. Здається самоочевидним, що українські танки не ввійдуть до Москви (принаймні, поки існуватиме єдина росія).
У нас просто немає сил для повноцінної окупації, та й Захід явно не збирається підтримувати Київ на цьому шляху, а от в рамках міжнародного мандата ООН чи на запрошення Великого князівства Новомосковського – можливо. Але прогнозувати таке сьогодні – доволі складно.
У будь-якому разі уже зараз потрібно мати план на перший час після того, як ця перемога буде здобута. Бо просто повернути військо до українських казарм, залишивши росію напризволяще – майже гарантовано отримати спробу реваншу з її боку уже за 15-20 років.
Єдиний шанс – це повномасштабне переоблаштування колишньої російської федерації на нових засадах і перетворення її на нормальну демократичну державу. Як же цього досягти?
По-перше, деімперіалізація.
На початку йдеться про беззастережне виведення російських військ з усіх окупованих територій поза її міжнародно-визнаними кордонами. Це стосується не лише України (з Донбасом і Кримом, очевидно), але й Абхазії та Самочабло ("Південної Осетії"), Придністров'я, Сирії, а також Карабаху.
Чи будуть до цих територій введені міжнародні контингенти, чи сили "офіційних господарів" – питання другорядне. Найголовніше – росія має бути позбавлена усіх своїх завоювань.
На другому етапі передбачається виведення з усіх країн світу як російських "приватних" найманців, так і "державних" миротворців чи прикордонників. Що "вагнерівці" в Африці, що регулярні підрозділи, скажімо, в Таджикистані мають повернутися додому.
Росія втратила моральне право втручатися у справи інших навіть з метою допомоги – занадто серйозні наслідки у цього втручання. Ну і до обговорення – це повернення Південних Курил Японії, повернення Естонії та Латвії анексованих у 1944-1945 роках прикордонних території та скасування прав росії на експлуатацію Шпіцберґену.
По-друге, демілітаризація.
Цей етап плану передбачає позбавлення росії можливості реваншу. І тут можливі наступні два варіанти:
По-третє, денуклеаризація.
Цей пункт нерозривно пов'язаний із попереднім, бо у рамках демілітаризації йдеться про видачу росією всіх ядерних боєприпасів і матеріалів, зокрема з дослідницьких установ. Також накладається заборона на виготовлення чи закупівлю ядерної зброї в майбутньому.
Однак може статися, що цього буде не досить – Іран і Північна Корея використовують "мирні" АЕС для розробки озброєнь. Якщо росія піде цим шляхом, то знадобиться введення на її АЕС міжнародних керуючих органів та міжнародної охорони; самі ж АЕС та електрика з них залишаються власністю росії.
По-четверте, децентралізація.
Тут також можливі два варіанти. Як мінімум, знадобиться переписування Конституції та окремих законів задля повернення до реального федералізму: мають з'явитися повністю виборні глави суб'єктів федерації, представники регіонів у сенаті, мери міст тощо.
Практика призначень "згори" на ці посади має бути заборонена; ну і до Конституції має повернутися дозвіл суб'єктам на вихід з федерації. Також під міжнародним наглядом має відбутися перегляд волюнтаристських радянських адміністративних кордонів на корись неросійських народів, а у спірних районах мусять пройти плебісцити (райони Ідель-Уралу знову мають отримати прямий кордон із Казахстаном).
Однак можливий інший шлях, якого на Заході бояться найбільше – повний розпад росії. І тут єдиним способом убезпечитися від громадянської війни та масового кровопролиття є контроль над цим процесом.
Для цього мають бути скасовані Конституція та Федеративний договір з одночасним укладенням нових. У кожному суб'єкті має відбутися голосування за приєднання до нової федерації.
Слід подумати про завчасне створення міжнародної комісії для розгляду долі регіонів, які не увійдуть до складу оновленої росії – чи вони увійдуть до іншої, своєї власної федерації з сусідами, отримають незалежність чи приєднаються до сусідніх держав. Ну, і так само важливо бути готовим до перегляду їхніх кордонів.
По-п'яте, депутінізація.
Під цим терміном розуміємо проведення міжнародного трибуналу над воєнними злочинцями з керівництва росії на чолі з власне Владіміром Путіним в люстрацію провідних чиновників режиму з різних інституцій – від Міноборони до ЦВК. Сюди ж входить заборона партії "Единая Россия" та люстрація її функціонерів.
Далі обов'язково має статися ліквідація станового хребта режиму – вертикалі ФСБ, створення нових спецслужб під демократичним контролем та 100% люстрація чекістів. І вишенькою на тортику – передача будівлі на Луб'янці на інші цілі (ідеально – музей).
Наостанок має бути накладена заборона на будь-які прояви культу особистості Путіна в публічному просторі (як на Гітлера в Німеччині). Більше жодних футболок та кружок!
По-шосте, денацифікація.
Якщо у Німеччині був заборонений власне нацизм, то на росії це має статися із "Русским миром". Передбачається проведення міжнародного трибуналу з оголошенням ідеології "Русского мира" злочинною; після цього накладається заборона на демонстрацію символіки та публічне виправдання російської агресії.
Необхідно також вилучення з бібліотек "русскомирной" літератури та люстрація абсолютної більшості штатних ідеологів та пропагандистів Кремля, а також керівників ботоферм. І обов'язково фінальний символічний удар – переведення органів влади геть з Кремля та перетворення його на музей тоталітаризму.
По-сьоме, декомунізація.
Цей процес не потребує особливих пояснень. Йдеться про проведення тотальної "вуличної" декомунізації за українським зразком, відкриття архівів совєцької доби, підтримку мережі музеїв жертв совєцьких репресій, перегляд шкільних та університетських навчальних програм; і обов'язково – публічне поховання чЛєніна за містом та перепоховання там само політиків з кремлівської стіни.
По-восьме, деклерикалізація.
Адже Російська православна церква, на жаль, настільки зрослася зі злочинним режимом, що вимагає свого власного пункту. Передбачається позбавлення РПЦ привілеїв фактично державної релігії на росії, запровадження її повноцінного оподаткування, аудит економічної діяльності ієрархів; ну, і слід контролювати дотримання норми про відділення школи від Церкви.
По-дев'яте, декарбонізація.
Теперішню агресію уможливили доходи Кремля від нафти та газу. У майбутньому вони мають бути поставлені на службу добра.
Йдеться про передачу Фонду національного добробуту, наповнюваного з нафтових доходів, під міжнародне управління з метою усування корупції, а потім – про законодавче спрямування нафтових доходів на репарації постраждалим країнам, компаніям та приватним особам. Заодно й викиди у атмосферу можна знизити.
По-десяте, демократизація.
Цей останній пункт немовби підбиває підсумки всіх попередніх і відкриває новій росії шлях у майбутн. Передбачається розробка нового виборчого законодавства, запровадження демократичного механізму голосування, а потім і власне проведення чесних виборів спочатку на регіональному, потім на федеральному рівні.
* * *
Все! Після цього росія перетворюється на нормальну країну і більше не несе загрози сусідам. Бо російсько-українські війни триватимуть доти, доки або Україна не перестане бути незалежною, або росія – імперією...
Tertium non datur! Виконання вищевикладеного плану Д10 – єдиний шанс на мир для України, Європи та решти світу.
Автор – Сергій Громенко