Цілком очевидно, що на самовідданості новітню орду не зупинити. Без переформатування держави Україна навіть згуртована нація може програти.
Москва давно і відкрито грає широким фронтом: Молдова, Сакартвело, Білорусь. Нахабно атакує, веде війну плюючи «на конвенції».
Натомість Захід паралізований, як у 1938 році. Але насправді у Молдові, Білорусі, та навіть Сакартвело, росія стратегічно атакує не лише Європу.
Молдова наше «прикриття» із Півдня, як Білорусь із Півночі. Ми просто не можемо дозволити встановлення чи перебування там ворожих чи проросійських режимів.
Тому, якщо Європа розгублено спостерігає, ми маємо діяти швидко і жорстко. Кавказ, як відомо, — наш природній кордон на південному сході; не дарма співається «від Сяну по Кавказ».
Про це знали та писали українські геополітики. Відтак, програти всі ці три фронти чи «не прийти на них» — це шлях до стратегічної поразки,а тому Молдова, Сакартвело і Білорусь — це не клопоти Брюсселя.
Це, передусім, наші стратегічні інтереси, наш «задній двір», з якого треба вимести ворога. Ну, і це наш ключ до регіонального лідерства та геополітичного мислення і діяння.
Раз ми вже навчилися ходили по мозолях москам в Африці та на Курщині час звернути увагу на південний захід, північ і Кавказ. На наші природні форпости!..