Комуно-олігархічна система, що склалася після 24.VIII.1991, нежиттєздатна й небезпечна. Нам варто від аграрної вертатися у промислову зону.
Як зупинити сповзання України у глибочезну яму сировинної економіки, з якої вже не буде результату і це сформує портфоліо держави до кінця XXI століття, тобто у нашому розумінні — назавжди. Зупинимося на двох ключових аспектах.
Це, коли сировинні товари експортуються за заниженою ціною (порушується трансферне ціноутворення) та з'являється проміжний покупець — фіктивна компанія. Здебільшого вона контролюється продавцем сировини — українською ФПГ.
Як правило, така прокладка реєструється в офшорі, під виглядом «торгівельного дому» і є за статусом прихованою — «контрольованою іноземною компанією». Вона зареєстрованою на віденських або люксембурзьких «безхатьків».
Наприклад, залізна руда, яка коштує $100 продається на таку прокладку всього за $60. Тобто $40 не потрапляє у фінансовий результат українського експортера, розумієте механізм розкрадання?
Це, коли з України йде експорт залізняку та металолому на заводи українських ФПГ в Європі, де й сплачуються податки та створюються робочі місця. І здійснюються прямі іноземні інвестиції.
Зрозуміло, що це особиста стратегія кожного окремого бізнесу. Ми не маємо права вказувати власнику, як йому вести свій бізнес, але не повинні платити за ці «іменини серця» шляхом відшкодування ПДВ, «общак» якого створюється бабусею, котра купує батон і перераховує в його ціні 6-7 грн ПДВ.
Тому наша пропозиція наступна:
Поки наше суспільство не готове до введення ПДВ та мит на експорт усіх видів сировини з України. Так починаймо із фіскальної корекції сировинних технологічних ланцюжків у рамках тих самих ФПГ.
Вони ж зараз релокують свої активи за кордон ударними темпами, але при цьому зберігають своє домінування і в Україні, бо тут багато брухту та цінної природної сировини. Це було б одним із моїх рішень, якби я отримав повноваження міністра економіки.