«Єрмак у кожній розетці»: як позаштатні радники керують переговорами з тіні
Тінь над Женевою: як позаштатні ретранслятори Банкової формують порядок денний.
У Києві давно люблять містику, але останні тижні перевершили самих себе. Формально Єрмака «скинули з пароплава історії», але… Здається, це зробили так, як у фільмах відправляють мафіозі «під захист свідків»: живий, здоровий і так само керує процесами — тільки вже з другої лави, з тієї самої «лінії фронту», яка, як виявилося, тягнеться до кожної переговорної кімнати.
Що ми бачимо? Зеленський гордо міняє голову переговорників: «Єрмак out, Умеров in», — а от склад делегації навіть не переглянув. Там, як і раніше, сидять позаштатні радники — персонажі без мандату, без відповідальності, зате з бездоганною здатністю передавати імпульси свого колишнього шефа, ніби Wi-Fi-ретранслятори Банкової.
У Польщі від цього вже хрестяться. Бо де, як не у Варшаві, розуміють: якщо державні переговори раптом починають вести люди, чия присутність суперечить усьому, що вважається нормою для значної частини електорату, — то це не дипломатія, а експериментальний театр. І на сцені, як завжди, блищить Олександр Бевз — позаштатний радник, спадкоємець «Формули миру» і, головне, одногрупник Зарівної та Власюка (людей, які опинилися в ОПУ з подачі Єрмака).
І ось тепер ця сама людина знову «в роботі»: то редагує 28-пунктний документ Дмітрієва-Віткоффа, то заявляє, що попередня версія «вже не існує». Зате існують він і його канал зв’язку з Єрмаком, який, судячи з усього, навіть із лави запасних керує половиною гри.
Тут виникає лише одне питання: навіщо вводити Умерова, якщо переговорну групу все одно супроводжують ті самі «позаштатні» з єрмаківського конструктора? Це ж майже арестовичівська класика: посади жодної, вплив величезний, відповідальність нульова.
Американці теж здивовані. У них свої традиції, своя консервативна частина республіканців (і дуже значна), які й так дивляться на Київ з підозрою. І тут їм у складі делегації привозять людину, яка не приховує своєї нетрадиційної сексуальної орієнтації. Багато хто з американського політичного істеблішменту може сприйняти гомосексуальність Бевза як провокаційний сигнал, що відволікає від суті переговорів. Цілком можливо, що у Штатах його взагалі розглядатимуть не як переговорника, а як невдалий мем. Це якби до Держдепу прийшли з подарунковим набором: «Тут документ, а тут — сюрприз, здогадайтеся самі».
Усе це виглядає не як оновлення державної машини, а як операція «Єрмак у кожній розетці». Офіційний кабель від’єднали, але Wi-Fi залишили — і тепер сигнал ловить навіть у Женеві.
Україна стоїть у точці, де кожен недоречний персонаж у делегації — це не сміх, а ризик для майбутнього країни. Тому питання просте: Київ справді прагне миру — чи хоче, щоб Єрмак і надалі переписував мирні плани, сидячи вже не в кріслі, а в тіні?
Бо складається враження, що людину з процесу формально вивели, але сам процес від цього зовсім не змінився. І, найголовніше, можливо, вже настав час вичистити таку важливу делегацію від єрмаківських радників.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
