З новою коаліцією, українці. Можна й не загадувати, куди вона заведе

Раніше голосування за бюджет вважалося фактором фіксації позицій фракцій. Згадайте, як Донія побили свободівці й оголосили регіоналом за голосування бюджету уряду Азарова. Але минули роки.

У Раді настільки зросла корупція, що серйозно голосування за бюджет уже не сприймається як остаточна самоідентифікація фракцій і окремих депутатів.

Нині ключовою оцінкою приналежності до фактичної коаліції є тільки один чинник — голосування за уряд. Не за окремі кадрові рішення, а саме за уряд. Голосування за прем’єра — це вже голосування за уряд, бо він виникає саме з цього факту. А потім ще йде голосування за поіменний склад Кабінету Міністрів і два голосування за індивідуальні подання з президентської квоти. Але головне — це те, що вже відбулося в Раді: обрання Свириденко прем’єром — остаточне створення нової коаліції.

У підсумку: «Слуги» Зеленського більше не мають фактичної монобільшості.

У них там лише 201 голос. Бо це голосування є тим самим фактично установчим для реальної коаліції.

Можна з натяжкою додати ще одного утриманого й пару ухильників. Але це суті не змінює. Якщо ОП під найстрашнішими погрозами не змогла зігнати всіх 232 своїх нардепів на це голосування, то в них не було легітимних загальних зборів фракції у 226 осіб. Фактично збори з висунення прем’єра та персонального складу можна опосередковано вважати нечинними, а новий уряд — сумнівно легітимним. При цій владі це ні на що не вплине. А от для наступних може стати міною сповільненої дії.

І головне: те, про що ми вже стільки часу говорили, підтверджене чіткою фіксацією голосів за прем’єра. Це ті нардепи й фракції, які взяли на себе всю відповідальність і сформували фактичну коаліцію на місці вже неіснуючої формальної.

Навіть не дивно, що в неї, крім «Слуг», увійшли обидві групи з забороненої проросійської ОПЗЖ — ПЗЖМ та «Відбудновлення України».

І дві інші олігархічні групи: «Довіра» й «За Майбах Коломойського».