Created with Sketch.

За мить до поразки, або як Зе-популізм веде Україну до катастрофи

07 квітня, 09:37
Фото: Facebook

Можливо, українці зараз — це таке собі суспільство Пітер Пенів, які не хочуть дорослішати. Інакше кажучи, самовпевнена нація-напівфабрикат.

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

Це буде непопулярний текст, але я його викладу. Зараз часто думаю, який урок ми маємо вивчити цією війною? Бо ж надто висока ціна за науку... І відповідь наступна:

Стати дорослими! Як суспільство. Як нація. І зрозуміти значення слова відповідальність.

Колись ми попросили соціологів запитати в українців, яка в людей аналогія зі словом «відповідальність». Моєму подиву не було меж, коли ми зрозуміли, що переважно це негативне слово й асоціюється воно... з в'язницею. Мовляв, скоїв щось — відповідай.

Позитивних емоцій вислів «відповідальна політика» практично не викликав. Довго думала чому? І зрозуміла: політика досі сприймається як шоу, політики — це люди в етері talk show, які розважають, змагаються в емоціях і словесних баталіях.

А відтак, не у звітах за свої дії та цифрах досягнень для країни. І тому вже давніх «акторів політичної сцени» називають набридлими й списують в тираж, постійно прагнучи нових облич і емоцій.

Ні, я не маю нічого проти нових облич, лише до їх відбору: це все ж мали б бути люди з досягненнями, а не нові вправні шоумени, а так не працює. Ви знаєте, що навіть у війну люди знають переважно блогерів і речників, а не реальних героїв з їхніми подвигами?

Це теж соціологія, в якій умовний Арестович значно відоміший за  цілком реального Сирського. Напевно нам час вивчити цей урок. Оцінювати політиків за досягненнями, за рівнем відповідальності; тобто замість «набрид», аналізувати:

Теж саме і про кандидатів в політиків — справи, а не суто слова. Все те, що суспільно важливо. Так, ми живемо в інформаційному суспільстві; знають тих, кого бачать і чують.

Відтак за умов державної цензури бачать і чують тих, кого визначає влада. Інструментів обмеження в умовах війни вистачає, але навіть за дуже цензурованого інфополя, треба думати: правда чи фейк, навіть якщо він так захопливо розказаний «говорящими головами»; читати першоджерела; аналізувати; вчитися критично мислити та піддавати сумнівам навіть побачене.

Бо в умовах штучного інтелекту ми скоро будемо бачити дуже багато всього різного згенерованого ШІ, що здаватиметься правдою. Але фото котиків це одне, а політична заява політика — зовсім інше; і друге точно більше впливає на наше життя.

Зрештою, важливо навчитися що для нас справді важливо, а не що ми читаємо і слухаємо бо «прикольно». Або так ми хочемо втекти в якусь легку тему від жорсткої реальності.

Тут яскравий приклад історія рівненського військкома, яка стала значно популярнішою за танковий бій під Авдіївкою, хоч відбувалася в один час. Ми маємо зрозуміти, що не емоції мають керувати, а розум і право.

Система закону і права. Все інше — популізм. І популізм веде суспільство до катастрофи!

Це написала не я, а численні дослідники цього явища в різних країнах, які аналізували долю Венесуели, Куби та інших країн. І так, протистоїть популізму саме відповідальна політика, коли політики відповідають за свої слова й обіцянки, а інститути виконують свої функції відповідно до закону то конституції. 

Але запит на відповідальну і професійну політику формують виборці, тобто суспільство. Це важкий урок, однак інакше ми не станемо дорослими. А в умовах війни це може закінчитися катастрофою.

Читайте також
Західні стратеги помиляються, оцінюючи російсько-українську війну
Політика
Система офшорного монополізму не відповідає потребам українців
Політика
Україною впевнено крокує привид більшовизму
Політика
Інфантильний патерналізм згубить українців як націю
Політика
Російська агресія не стихійне лихо, яке швидко минає
Війна
Спокій і добробут лохторату ціною політичного суверенітету України
Політика