Загадку коштовностей сіверянської принцеси на Полтавщині досі не вирішили
Наприкінці літа, вже далекого від нас 1998 року полтавськими археологами у Глинському було розкопане одне з найбільш багатих сіверянських поховань. У кургані була похована дівчина 15-17-ти років у парадному коштовному вбранні. Збереглися рештки головного убору, прикрашеного ювелірними виробами – кільцями та підвісками, а також дві низки намиста. До складу першої входило 14 сердолікових намистин, друга складалась із 82 золотоскляних виробів.
Такі намиста було дуже коштовними і дозволити їх собі могла не пересічна сіверянська красуня. Справа в тому, що виготовлялося воно далеко за межами сіверянських земель. Сердолікові вироби потрапляли на територію Східної Європи з Індії через Середню Азію, торговим шляхом з Булгару. А золотоскляне намисто було продукцією, вже візантійських майстрів з півдня імперії та Сирії.
Виявлені прикраси підтверджують високий соціальний стан молодої дівчини, дозволяючи зараховувати її до верхівки сіверянської родової знаті. Окрім перерахованих коштовностей, увагу вчених привернула знахідка «вусатого» перстня, виявленого поруч і втоптаного у землю. Все це наводило на думки про останній дарунок померлій одного із родичів. Не менш цікавою знахідкою виявися і простий залізний ніж, який був знайдений біля ніг. Відомо, що в слов’янському середовищі покладання ножа до труни не було характерним. Натомість подібні практики широко використовувалися у східних сусідів сіверян – аланів, в яких ніж сприймався магічним предметом.
Тому крапку в цій здається ставити ще зарано, і на сьогодні ми можемо лише гадати чи була ця дівчина проявом «шлюбної» дипломатії сіверян та їх сусідів, або ж вона володіла певним надприродними здібностями. Сподіваємось наступні дослідження проллють світло на цю безперечно цікаву і загадкову історію яку розповіла археологія.
Юрій Пуголовок, кандидат історичних наук
На малюнку варіант реконструкції головного убору, виконаний Тетяною Золотницькою.
