РФ-Московія однією ногою у труні, а у її скроні – заряджена зіпсованою ядерною боєголовкою гармата. Настав час утилізувати країну-404.
Неоімперська перенапруга занапастила державу-агресорку. Замість конструктивних ідей побудови "суспільства загального добробуту" чи створення сильної економічної держави, Владімір Путін обрав найдурніший сценарій.
Він вирішив у XXI столітті пройтися слідами "збирачів земель": Сталіна, Ніколая II, Єкатєріни II, Пєтра I, Івана IV. Без перебільшення, справжнім фетишем для нього виступає Єкатєрінинська епоха, пов'язана із захопленням та колонізацією українських земель.
Однак лютневе вторгнення 2022 року в Україну обернулося наймасштабнішою геополітичною та військовою катастрофою. Людські втрати окупаційної армії перевалили за 265 тисяч солдатів, у плані військової техніки втрачено 4500 танків, 8700 ББМ і понад 500 засобів ППО.
Вкрай величезна гекатомба, щоби реалізувати на практиці ідею Владіслава-Асланбєка Суркова-Дудаєва випуску пари з російського політичного реактора. Тому вигнаний як непотріб колишній "сірий кардинал" усе рідше спливає зі своїми одами, побоюючись, що одного дня його фізично відправлять годувати риб на дні Москви-ріки.
Грандіозний крах помпезного проєкту "Новороссия" змушує підсанкційну Росію, що стала ізгоєм №1 у світі, шукати собі втіху в оточенні подібних країн. Але виснаження внутрішніх ресурсів уже не дозволяє проєктувати силу за межі своєї незаконно набутої загарбницькими війнами території.
Попри спроби заступника міністра-оленяра Сєргєя Шойгу – інгушського манкурта Юнус-Бека Євкурова – за завданням Головного управління Генерального штабу консолідувати ресурс російського впливу у Сирії та країнах Африки, щоби поглинути обезголовлену бізнес-імперію Євгєнія Прігожина, ці рухи конаючого тіла нагадують термінальні конвульсії. Пацієнт із триколором скоріше мертвий, аніж хворий.
Як і за совєцької перебудови на Москву чекає стрімкий відхід із цих регіонів, бо незабаром солдати та найманці будуть потрібні для придушення смути всередині самої РФ. Кавказ, Надволжя, Урал, Сибір ось-ось запалають, хоч напозір і не проглядається потенційний епіцентр національно-визвольного вибуху.
Стан ослаблення добре зчитується найближчими російськими сусідами. Так, днями прем'єр-міністр колишнього безумовного сателіта Кремля Вірменії Нікол Пашинян на весь голос заявив: «Рівняння на Росію та залежність від неї були стратегічною помилкою».
В Єревані рвуть на голові волосся через прозріння у російській зраді, яке пов'язане з переходом на бік Азербайджану, і веде до повної ліквідації власного сепаратистського проєкту "Республіка Арцах". Вірменія не тільки не сподівається на військову допомогу РФ, а й прямо заявляє, що «Москва сама просить зброю для утримання позицій на українському фронті».
Вірмени, як можуть, мстяться Путіну; наприклад, запустили процедуру визнання повноважень Міжнародного кримінального суду у своїй юрисдикції. Тобто, вони хочуть зробити російського диктатора persona non grata, а все через реалізацію на території Карабаху сценарію відходу російських військ та відновлення азербайджанської територіальної цілісності.
Створюється прецедент відкату слабкої російської імперської машини, який незабаром повториться в Україні з Кримом і Донбасом, а також у Молдові та Сакартвело із поверненням їх "проблемних регіонів". З путінського імперського корабля, що стрімко тоне, мріє зістрибнути й білоруський агрофюрер Алєксандр Лукашенка.
Старий вусатий лис краще за інших бачить усі реалії плачевного статусу путінізму та його геополітичних прожектів. Відповідно, Лукашенка готується переметнутися на бік західного табору, але за його спиною стоїть Сі Цзіньпін, який контролює всі кроки цієї покірної маріонетки з Мінська.
По-перше, домовленості між Лукашенком та Прігожиним de facto обнулені, тому будь-якої миті іноземних найманців можуть викинути з Білорусі. По-друге, вусатий агрофюрер здійснює таємні перемовини з керівництвом Європейського союзу щодо нормалізації відносин, але поки що умови, які йому виставили з Брюсселя, утримують його від радикальних кроків.
Хоча на Лукашенка чинять величезний тиск його ж генералітет, які прогнозують апокаліптичні сценарії у разі спроб Москви організувати антинатовські провокації з білоруського плацдарму. Здійснювати рух у бік України агрофюрер не буде, бо розуміє, чим йому загрожує відкриття "другого фронту" з Півночі.
В істериці кремлівські стратеги намагаються знайти фантасмагоричні моделі порятунку РФ як малого партнера КНР. Путін запропонував варіанти територіальних поступок Сі Цзіньпіну в обмін на надання політичної та військової протекції.
Спостерігається унікальний в історії момент, коли верхівка імперії, що руйнується, прагне заробити собі на життя шляхом продажу шматків імперської території в надії знайти зовнішню опору. Що ж тут сказати: так низько Росія ще не падала, але червоних ліній у цьому немає, – це остаточна чорна фінальна межа, за якою прірва забуття.
Разом із тим медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам про те, що РФ як державне утворення невдовзі зануриться у хаос. А по ньому – відійде на цвинар історії, де їй і місце.