Закон по російським темникам
Закон тотального контролю: як Банкова готує цифровий зашморг для українців.
Просто зараз у Верховній Раді лежить не просто законопроєкт. Лежить — заготовка під систему контролю. Така собі «бомба сповільненої дії», яку не викинули після скандалу, а акуратно відклали до моменту, коли її буде вигідно підірвати.
Йдеться не лише про мій розкритикований законопроєкт №8087.
Але головне питання тут уже не в самому документі. Головне — хто його насправді замовляв?
Але якщо подивитися на зміст — стає очевидно: це не стиль Федорова.
Це стиль тотального контролю. А такий стиль у нинішній системі влади має чітке прізвище — Андрій Єрмак.
Бо закон №8087 — це не про «цифрову трансформацію».
Це про інструменти силового контролю:
- доступ до обладнання громадян без суду;
- встановлення державних пристроїв у мережах провайдерів;
- фактичний моніторинг персональних даних у реальному часі.
Це не IT-логіка. Це логіка спецслужб.
Чому закон «забули» після першого читання у 2023 році?
Бо тоді суспільство було ще чутливим до таких речей.
Тепер, через три роки після першого читання, коли суспільство ще більш реактивне, виглядає так, що закон витягли — але навіщо?
Зараз його дістають знову — вже в іншій політичній конфігурації.
І тут виникає найцікавіше. Сам Федоров більше не контролює Мінцифру так, як раніше. Він у Міноборони. Тому й усі мої закиди дещо несправедливі.
Відповідно — цей закон сьогодні просувають уже інші люди. І це виглядає як класична внутрішня гра Банкової:
- спочатку повісити токсичний проєкт на конкретне обличчя;
- а потім — запустити його вже без цього обличчя, але з тією ж логікою.
Більше того — це виглядає як удар у спину самому Федорову. Чи не на посаді міністра оборони комусь насолив Федоров, «чистячи Авгієві стайні»?
Бо тепер закон продають як «його спадщину», але реалізовувати його буде вже нова команда, яка таким чином демонструє лояльність центру ухвалення рішень.
І тут ключове питання навіть не до авторів.
Питання — до тих, хто голосуватиме.
Чи проголосує «Слуга народу» це, не моргнувши?
Чи знову все вирішать «конверти» і партійна дисципліна?
І ще важливіше питання: якщо це не спроба створити український аналог Роскомнадзору — то що це тоді?
Бо коли держава отримує право бачити все — це вже не про кібербезпеку.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
