Запасаємось попкорном…

Облава на воєнкомів-мільйонерів, яку по всій країні влаштували Нацполіція та СБУ, може завершитись небаченою раніше гризнею в так званому правоохоронному середовищі.

Бо правнуки Дзержинського та їх колеги з поліції зазіхнули на кормову базу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. Відтак, може повторитись – але в значно більших масштабах – історія, яка недавно сколихнула військово-юридичну спільноту столиці.

20 липня 2023 року на сайті Територіального управління ДБР, розташованого в місті Києві, з’явився допис про затримання двох пройдисвітів, які пропонували військовослужбовцям «допомогу» в демобілізації за якихось нещасних 7 тисяч доларів.

«Працівники ДБР повідомили про підозру начальнику відділу Служби судової охорони та завідувачу одного з відділень Головного військового клінічного госпіталю. Вони за гроші пропонували військовослужбовцям звільнення від проходження служби начебто за станом здоров’я. Встановлено, що працівник судової охорони товаришував з лікарем військового госпіталю та вирішив заробити на цьому знайомстві. Він зокрема знайшов військовослужбовця, який висловлював небажання служити та запропонував йому за 7 тисяч доларів США допомогу з демобілізацією… ДБР затримало працівника судової охорони під час отримання коштів. Наразі повністю задокументовано штучну госпіталізацію одного військового до лікарні з нібито «хворобою серця»… Обом учасникам оборудки повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (ч. 3 ст. 369-2 КК України)… Процесуальне керівництво здійснює Київська міська прокуратура».

7 тисяч доларів – то невеликі гроші для доглядачів за законністю: за часи генпрокурора Пшонки один знайомий начальник відділу Генеральної прокуратури витрачав більше за один похід у ресторан, коли обідав у робочу перерву.

Але внаслідок чергової «реформи» конкуренція на ринку прокурорських послуг призвела до того, що кримінальне провадження, вартість закриття якого раніше становила 2 мільйони доларів, зараз можна закрити за 50 тисяч, а то й менше. А тут ще й «суміжники» останній кусень з рота виривають.

Тож коли керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу генерального прокурора прочитав, що в справі про продаж фіктивних медичних довідок «процесуальне керівництво здійснює Київська міська прокуратура», обурення його було, кажуть, безмежним.

Бо хоча начальник відділу Служби судової охорони, який організував аферу, є особою суто цивільною, а кримінальне правопорушення не належить до злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, у Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони вирішили, що це їхня корова й лише вони мають право її доїти.

Щоправда, можливостей впливати на Другий відділ столичного Теруправління ДБР, яке розслідує цю справу, у «військової» прокуратури (слово «військова» беремо в лапки, оскільки військова прокуратура в Україні була ліквідована 2 січня 2020 року) немає. Але ж у Теруправлінні ДБР Києва є Третій відділ, який здійснює розслідування військових злочинів.

І щоби провчити ДБР та нагадати, хто в домі хазяїн, «військова» прокуратура просто паралізувала в Києві розслідування злочинів проти встановленого порядку несення військової служби.

Тобто, доки керівництво київського Теруправління ДБР не приповзе на колінах у колишню військову прокуратуру, не будуть підписуватись процесуальні документи в кримінальних провадженнях, які передбачені розділом XIX Кримінального кодексу України. Під яким приводом? – Та під будь-яким. Наприклад, у всіх справах про дезертирство чи самовільне залишення військової частини (а таких проваджень – левова частка) прокурори відмовились погоджувати підозри до тих пір, доки слідчі ДБР не забезпечать проходження всіма потенційними підозрюваними військово-лікарських комісій, а також не отримають у судовому порядку та не дослідять трафік телефонних переговорів дезертирів за весь час ухилення від військової служби. Яким чином можна провести примусовий медичний огляд людини, яка взагалі не має ніякого процесуального статусу, і як на це реагуватимуть поранені та контужені бійці, які місяцями змушені чекати своєї черги на огляд ВЛК, прокуратуру, звісно, не цікавить.

Втім, я не сумніваюсь, що в цьому конкретному випадку високі ворогуючі сторони помиряться, поділять ринок і продовжать спільними зусиллями виносити мозок командирам військових частин (про те, як прокурори вимагають від командирів подавати повідомлення про злочин у разі, якщо якийсь солдат загуляв бодай на один день, а потім відмовляються ці повідомлення вносити в ЄРДР, я розповім іншого разу).

А ось у випадку із затримуванням воєнкомів – не впевнений, що історія закінчиться полюбовно. Бо поліція та СБУ, які зараз хвацько трусять начальників РТЦК та СП по всій країні, на поклон до керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Віталія Панченка не підуть, оскільки працюють напряму під недреманим оком Офісу Президента.

Тож запасаємось попкорном…