Спершу з дозволу віцепрезидента Андрія Єрмака сексологиню призначають послицею. Тепер якусь хвойду речницею ДПСУ...
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Нині поговоримо про Іванну Плантовську. Мені немає діла до її губ, волосся і п'ятої точки, адже у неї є суттєвий плюс, який робить її дещо краще за болгарську послицю Олесю Ілащук – ця дівчина бодай закінчила академію прикордонної служби; і співає непогано.
Але раз ти вже пресофіцер і відповідаєш за комунікацію цілого Південного регіону – того самого, який частково в окупації (Бердянськ і Херсонщина), частково у блокаді (Одещина), і щоденно обвалюється обстрілами або межує з Придністров'ям, – то курорти й Париж дуже недоречні. Так само недоречні вони щодо прикордонників.
Вони ж бо ціною життів і здоров'я давали перші бої російським преміум-елітарним російським танкістам і десантникам, які на світанку 24 лютого проривали наші кордони. Зауважу, що деякі бої були й по 2, і по 4 години.
Ці самі прикордонники обороняли Чернігів і не давали зробити з містом щось таке як Маріуполь. Чернігівських прикордонників обстрілювали з неба; хтось не пережив перші години, хтось був сильно поранений, але оперативно підірвали міст через Дніпро із ЗСУ і це затримало рашистів у швидкому просуванні на Київ.
Ці самі прикордонники билися за Маріуполь, їм ампутували руки й ноги, а потім – були жахи полону. Ці ж самі прикордонники вибивали рашистів із сіл на Харківщині (є відео, де бої за траси такі, що Стівен Спілберґ би позаздрив!), криє російська арта, а вони виносять поранених і далі іде стрільба, щоби убезпечити Харків.
Ті ж прикордонники є на Бахмуті, де приймають надтяжкі бої. Ось свіжа новина (буквально чи не 2 годин давності): прикордонники під Бахмутом захопили опорний пункт рашистів і ті ж прикордонники з Глухівщині нерозбалувані тачками та мавіками – радіють, як діти подарункові; хоча у них там важлива траса, яку одною з перших прорвали окупанти уранці 24 лютого.
У нас дуже і дуже багато загиблих прикордонників. І фотки в лабутенах із Парижа від комунікаційника, який відповідає за Бердянськ, Херсонщину та Одещину – це нерозуміння моменту і відповідності.
Міксер в очі та блендер в мозок. У нас он тільки повертають з полону змарнілих прикордонників з острова Зміїний, а прессекретарка постить фото з одного із найдорожчих міст світу; і загалом у 2022 році в її профілі було мало контенту, адекватного до подій і посади.
Що ж робити, якщо ти молодий і хочеться фоток, бо зараз напишуть, що може, я «заздрю молодості, успішності й красі» (ха-ха, валяюсь на підлозі). Скажу одне – фото на пам'ять можна робити, але є фото для приватного архіву і поки для шухляди; особливо, якщо ти прямо зараз офіційний голос і лице прикордонників, тих, які зараз у шаленій січі проти рашистів.