Зеленського я ненавиджу і зневажаю

Щоб абсолютно чітко окреслити свою позицію: Володимира Зеленського я ненавиджу і зневажаю. І зовсім не через те, що працюю адвокатом і захищаю Петра Порошенка.

Я ненавиджу його за результати його правління — за всі ті смерті, яких могло не бути, але які сталися через те, що він керував країною раніше й продовжує керувати зараз. І зневажаю за його методи та за мотиви, які ці методи демонструють.

Ось ця історія із санкціями — одна з найважливіших. Президент запроваджує санкції проти українського підприємця, якими формально забороняє йому брати участь у виборах. Розумієте, так?

І як це потім пояснюють? Найголовніше — як! Це пояснюють вигаданими історіями, та ще й засекреченими. Замість того щоб вийти до народу й сказати: «Я ввів санкції ось за це й за це», президент виходить на пресбрифінг наступного ранку.

Він тоді якраз їхав до Мюнхена, де в лютому 2025 року мав уперше зустрітися з Венсом. Це був дуже тонкий момент, коли ще не було зрозуміло, в який бік підуть США. І Венс у Мюнхені оголосив: «Так, ми більше не будемо підтримувати Україну так, як підтримували за Байдена».

Зеленський дорогою на цю зустріч, розуміючи, що новини з Мюнхена перекриють усе, що відбувається всередині країни, зупиняється на атомній станції. На тій самій, для якої вони корупційним шляхом купили в Болгарії реактори російського виробництва. Це окремий корупційний скандал, про який не знають люди поза Україною, хоча Рада напередодні, 11 лютого, на вимогу Зеленського проголосувала за проєкт купівлі цих реакторів.

І ось Зеленський стоїть там, обійнявшись із Галущенком — своїм міністром енергетики, який пізніше став одним із головних фігурантів корупційних скандалів, бо на плівках прослуховування його було найбільше. І в оточенні цих людей, які за пів року підведуть усю компанію під монастир, Зеленський пояснює, за що ввів санкції проти Порошенка.

Він сказав, нібито під час війни виводилися мільярди за кордон.

Це неправда. Самі папери, які вони потім принесли до суду і які досі тримають у секреті, ми вже злили, коли це стало можливим. Бо нам нічого приховувати.

Зазвичай, коли проти людини запроваджують санкції, вона мала б бути зацікавлена у приховуванні матеріалів. Але ні, там нічого немає, тому ми це оприлюднили.

Те, що Зеленський діє таким чином, повністю виключає для мене будь-яку можливість говорити про нього в м’яких тонах. Мовляв, «ну це ж президент, йому складно, він не завжди ухвалює правильні рішення, давайте все ж таки…»

Ні. Ти прийшов на супервідповідальну роботу. Від тебе й від твоїх неправильних рішень залежить виживання країни та людей. А ти дієш ось так. У тебе такі мотиви: ти будуєш дорогу «хату», притискаєш опозицію, затикаєш рота критикам. І пояснювати все це війною — мовляв, під час війни владу не можна критикувати — не вийде. Бо якщо влада діє неправильно і курс треба змінювати, а ми мовчимо, то ми просто скочуємося у прірву.

Це називається «не на часі». Усі, хто намагався щось казати про Зеленського, чують у відповідь: «Це не на часі. Потім, після війни, зможете всіх критикувати, а зараз не треба». Це й призвело до того, що ми опинилися там, де є зараз.

Ми входимо в зиму 2025–2026 років із вибитою енергетикою. Ми не скористалися навіть тим, що мали кілька теплих зим. Минула зима була першою справді холодною, з тріскучими морозами, і ми виявилися до неї не готові. Ми не підготувалися, не створили розподіленої генерації, щоб хоча б великі міста можна було обігріти.

І навіть за ті дев’ять місяців, що минули від минулої зими, ми, здається, знову нічого не зробили…