Жанна-Марина д'Арк-Овсяннікова

На більш-менш «пристойних» (наше альтер его питає: «А вони є?») медійних майданчиках ерефії небувалий ажіотаж – редактор головного новинового каналу проклятої орди Марина Овсяннікова у прямому етері зомбоящика забомбелила плакат із запаморочливою інфою: в Україні, виявляється, йде російсько-українська війна.  

Спостерігаємо за здійнятим гармидером і сяк-так корелюємо його з пристойністю. Блоги притомних (так їм здається) московітів залило як флером романтичного пацифізму (цей примазався до плачів Ярославни ще на путивльських стінах), так і ліберально-поблажливим визнанням права хохляцтва на існування (зокрема, на це сподобився в'язень совісті Навальний).

Так, ракурсів подачі героїки Овсяннікової справді чимало. Через відсутність по-справжньому пристойних медіа на засіяних драконовими іклами полях кути зору на антивоєнний плакат в етері росТV, здебільшого, тупі.  

Нам видаються знаковими дві точки зору: подвиг новітньої д'Арк-Овсяннікової рекомендують порівнювати хіба що з ранньою Терешковою, або з пізньою Пугачовою. Перша довела, що руська жінка здатна не лише зупиняти галопуючого лаврова, палити хати як Космодем'янська, а й борознити космічні простори. Друга мужньо, фактично вже під канонадою пекельних санкцій Заходу вивезла з родіни свого юного боя зі своїми дітьми.

Потерпаючи від промовисто-ненависних поглядів кіпріотів (за іншими джерелами – ізраїльтян), героїчна жінка леліє надію поквитатися ще й з «богохульником» і паралельно священиком РПЦ Андрієм Ткачовим, котрий заявив, що з від'їздом поп'и в Росії очистилося повітря. Ясен пеньок, витримати подібний наклеп може лише відважна прима з дуже міцними тестикулами.   

І Жанну-Марину не зупинила ні загроза штрафу, ні матюки Ернста, ні образа щура. Кажуть, телефонував і картав: що ж ти, красавіца, не витерпіла? Хоча у ля-ля середовищі є й думка, що то була ернстова витівка – випустити редакторку з плакатом задля більшої консолідації ватяно-ідіотичної субстанції навколо головного ідіота. Мовляв, ах ти курва, та ми…

Друга точка зору, яка розходиться колами у ліберальній запоребриковій калюжі, номінує Овсяннікову на першу ластівку. Замежеве молодецтво, фактично – героїзм, виявлений «простою російською бабою» Мариною, подається наразі тригером «всенародного виходу глибинних насельців з тридцятилітнього полону хибних феодальних ідей». Перша ластівка, а практично другий (після горьковського) буревісник! Ось тепер прокинеться матушка-расєя!

Б'ють російські ліберали нас нашим же Гоголем, мовляв, тепер, з Мариною д'Арк, знова понесе ту рознещасну птицю-трійку верстами через півсвіту, і лише «косируватимуть, поступаючись їй дорогою, інші народи і  держави»...

До слова, про інші народи і держави Микола Васильович як у воду дивився – таки так, переважно косирують. Щоправда, дідусь Байден вчора визнав маніяка воєнним злочинцем і нарешті зняв заборону на поставки ППО до спливаючої кров'ю України.

Зупиніться, плакатоносії. Показушне фрондерство усієї ластів'ячої зграї не здатне повернути весну на ваші прокажені березняки. Суцільний і безнадійний лепрозорій од москви до самих до окраїв…

Прокажені, вбийте придурка, а тоді піднімайте плакати. Можливо, на них колись зважать наші нащадки. Смерть ворогам.