Багата на геніїв і людей доброї волі земля Полтавщини. Один із таких гарував на лоні всенародного просвітництва на початку XX століття.
Шерстюк Григорій Пилипович народився 26 листопада 1882 року у село Новий Тагамлик (нині у межах Машівської громади Полтавського району). Це був славетний український мовознавець, педагог, журналіст, видавець, громадський діяч.
Початкову освіту він здобував у місцевому земському училищі, а потім закінчив учительську семінарію у Новому Бузі (тепер у складі Миколаївської області). Під час навчання створив гурток, в якому однодумці вивчали історію та літературу, водночас поширювали книжки українською мовою серед місцевого населення.
У 1904-му Шерстюк, закінчивши навчання, повернувся на Полтавщину. Спочатку вчителював у земській школі села Наталівка, згодом у Малій Перещепині Новосанжарського повіту.
Після участі у масових демонстраціях 1905 року та арешту його викладацька діяльність була заборонена царським режимом росії. Тому Григорій Пилипович вирішив присвятити себе журналістиці.
Спочатку працював з опозиційними російськими виданнями, але його душа прагнула стати частиною української публіцистики. Невдовзі Шерстюк став секретарем і дописувачем часопису «Рідний край» — українського періодичного видання Наддніпрянщини.
Окрім того, разом з однодумцями власним коштом заснував видавництво педагогічної літератури «Український учитель». 1907 року була видана «Коротка українська граматика», підручники з арифметики, астрономії та анатомії.
Впродовж 1910-1911 років видавництво «Український учитель» отримувало відзнаки на всеросійських виставках. У цей же період на теренах імперії з'явився перший український педагогічний журнал «Світло».
Робота у видавництві та редакції вимагала багато зусиль, а Шерстюк все життя страждав на туберкульоз кісток. Зрештою такий шалений ритм призвів до погіршення здоров'я: 24.X.1911 Григорій Пилипович відійшов у засвіти; його поховали на Байковому кладовищі у Києві.