29 млн – таким є приблизне населення України зараз.

Усі вже бачили цю цифру 29 млн – таким є приблизне населення України зараз. Пораховано, що з моменту вторгнення виїхали 20,7 млн, вернулися 12,1 млн. Тобто, одна лише еміграція відмінусувала 8,6 млн. Це наче виїхала ціла Швейцарія.

Каркас країни – 12 млн економічно продуктивного населення VS 17 млн непродуктивного, з яких 5 млн – діти, а решта – потребуючі в односторонньому порядку. 60% населення – баластне обтяження на бюджет.

Де є бідні і старі – там буде відсталість, популізм, соціяльний патерналізм і політична демагогія. Пожирачі благ обиратимуть усю владу. Бідні і старі – це легка купівля влади тими, хто намародерив під час війни на 3 каденції вперед.

Заклик розмножуватися демографи вважають, м’яко кажучи, безвідповідальним. Повоєнна народжуваність – це подвоєння проблем і додаткове навантаження на соціалку й економіку. Не збільшувати населення треба – а заповнювати прогалини в статево-віковій структурі населення. Тобто – повертати працездатних і здорових. Оскільки нахлібників збільшиться удвічі, економіка загнеться без приливу 25-45-річного населення.

Стратегічним майбутнім не може і не зможе займатися профанна піонерія, навіть якщо їй і пасує триденний заріст та оливковий колір футболок.

Слайди повоєнної, відбудованої України, мальовані аніматорами з оп, нагадують ідилічні картинки з брошурок єговістів. Усе таке пишне, квітуче, хайтеківське, каталожне. А затим – мертве, неживе, штучне, віртуальне. Брехливе. Несправжнє. Фейкове. Далеке від реальності.

Ідилічні слайди про повоєнний садок вишневий коло хати малює «еліта», яка добряче засвоїла цю науку: людиною може керувати будь-хто, якщо людину вважати за будь-що.

Шанси країни – прямо порційні до якості національного проводу. Висока якість – високі шанси. Те, що зараз, – тяжко щось сказати, бо навіть нема про що говорити.