«Антикорупціонерка» з гаражним шлейфом зібралася до Вищої ради правосуддя

Знову передаю палкі вітання голові Дубенського районного суду Рівненської області, відомій письменниці й, я б навіть сказав, інженеру людських душ, Олександра Жуковська . Оскільки Олександра Юріївна публічно обурюються тим, що я регулярно інформую Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів України про недостойну поведінку її товарки – судді Шевченківського районного суду міста Полтави Лариси Гольник – я вирішив опублікувати деякі свої скарги та повідомлення. Це для того, щоби Олександра Юріївна мала можливість предметно мене критикувати, а не так, як зараз.

Подаю нижче невеличкий уривок з повідомлення, яке я направив у Етичну раду в зв’язку з тим, що Гольник, маючи стійку репутацію шахрайки, вирішила балотуватись у члени ВРП за квотою Верховної Ради України. Запевняю, що в цьому уривку викладений найбезневинніший епізод з діяльності аферистки в мантії. У наступному я опублікую значно яскравіші факти з життя судді Гольник – наприклад, що Гольник упродовж багатьох років не декларує доходи свого військовозобов’язаного чоловіка Гавриленка, який ніде не працює, ухиляється від мобілізації та неофіційно підпрацьовує в грантових програмах (за моїми підрахунками Гольник приховала від декларування від 9 до 15 тисяч євро, про що я вже повідомив ВРП та НАЗК).

***

Етична рада

ec@court.gov.ua

БОЙКО Володимир Маркович

Повідомлення щодо недоброчесної поведінки кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя

Гольник Лариси Владленівни

6 серпня 2026 року Етична рада ухвалила рішення про допуск до етапу співбесіди 23 кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя від Верховної Ради України, зокрема допустила суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Ларису Владленівну.

…

При розгляді мого повідомлення прошу взяти до відома, що впродовж 32 років – з 1990 року по 5 березня 2022 року – я працював у галузі правової журналістики та журналістських розслідувань, маю десятки тисяч публікацій у друкованих та інтернет-медіа, був автором телевізійних фільмів-розслідувань, автором сценарію десятків телевізійних передач, брав участь у сотнях телевізійних передач. 5 березня 2022 року в зв’язку з повномасштабним російським вторгненням я добровольцем відправився на фронт, упродовж 3 років 2 місяців і 5 днів проходив військову службу, переважно – у зоні бойових дій. 10 травня 2025 року я звільнений з військової служби у відставку у військовому званні «старший сержант» у зв’язку з досягненням граничного віку 60 років. Є учасником бойових дій та ветераном війни.

Маючи понад 30-річний досвід роботи в галузі журналістських розслідувань, я підготував інформацію про Гольник Ларису Владленівну, яка є корумпованою особою і своєю поведінкою ганьбить не тільки судову владу, а взагалі Україну.

У 2016-2019 роках стосовно судді Октябрського (нині – Шевченківського) районного суду міста Полтави Гольник Л.В. розслідувалось кримінальне провадження №42016171010000111 за ознаками ч.1 ст. 190 КК України (шахрайство) в зв’язку з тим, що Гольник Л.В. шахрайським шляхом заволоділа металевим гаражем своєї 85-річної сусідки, яка страждала на розлад психіки (додаток 1). При цьому Гольник Л.В. для легалізації цієї оборудки використовувала свою посаду судді та зв’язки в правоохоронних органах.

Гольник Лариса Владленівна разом зі своїм чоловіком – безробітним Гавриленком Ігорем Миколайовичем – проживає за адресою: м.Полтава, вулиця Стрітенська (раніше – Комсомольська), будинок №4, квартира №23. У сусідній квартирі №22 проживала Лутаєнко Євгенія Данилівна, 1929 року народження. Лутаєнко Є.Д. проживала одна, але кожного дня до неї приїздив її онук Самохатко Сергій Петрович, який проживав у м.Полтава: привозив їжу, робив ін’єкції інсуліну.

У власності Лутаєнко Є.Д. перебувала квартира №22 в будинку, де мешкає Гольник Л.В., і металевий гараж у дворі цього будинку. 7 травня 2013 року Лутаєнко Є.Д. уклала нотаріально посвідчений заповіт, яким заповіла все належне їй майно, де б воно не було й з чого б не складалось, Самохатку С.П.

Оскільки психічне здоров’я Лутаєнко Є.Д. погіршувалось і влітку 2014 року вона вже погано усвідомлювала значення своїх дій, Гольник Л.В. вирішила привласнити майно сусідки. Для чого чоловік Гольник Л.В., Гавриленко І.М., 21 червня 2014 уклав з Лутаєнко Є.Д. договір купівлі-продажу гаражу (додаток 2).

У наступному, коли Самохатко С.П. звернувся з позовом до суду й журналістам стало відомо, що суддя Октябрського (нині – Шевченківського) районного суду міста Полтави намагається шахрайським шляхом привласнити гараж 85-річної сусідки, Гольник Л.В. постійно брехала й на запитання журналістів відповідала, що вона та її чоловік не знали, що в Лутаєнко Є.Д. є онук. Ця брехня остаточно переконала суспільство в моральній нечистоплотності судді Гольник Л.В., оскільки Самохатко С.П. опублікував записку, яку 23 червня 2014 року чоловік Гольник Л.В., Гавриленко І.М., залишив у квартирі Лутаєнко Є.Д. (додаток 3):

«Сергій Самохатка! Повідомляю Вам, що 21.06.2014р. я придбав гараж у Лутаєнко Є.Д. Наскільки мені відомо, у цьому гаражі знаходяться Ваші речі. Тому прошу впродовж 2-х днів звільнити гараж. У разі виникнення запитань Ви можете звернутись до мене за адресою: вул. Комсомольстка, 4, кв. 23 або за телефоном №56-32-20 чи 096-234-94-85 (мобільний) Гавриленко Ігор Миколайович».

У наступному ця записка також фігуруватиме в суді як доказ брехливості та аморальності судді Гольник Л.В.

З тим, щоби заволодіти гаражем і, у наступному, квартирою Лутаєнко Є.Д. в липні 2014 року Гольник Л.В. виконала на комп’ютері заяву від імені Лутаєнко Є.Д. про, начебто, викрадення Самохатком С.П. та його батьком паспорта й документів на квартиру Лутаєнко Є.Д.

Користуючись зв’язками з корумпованими співробітниками Октябрського райвідділу міліції Полтави, Гольник Л.В. домоглась реєстрації 8 липня 2014 року на підставі підробленої заяви, яку вона сама виконала від імені Лутаєнко Є.Д., кримінального провадження 12014170040001624 за ознаками частини першої статті 357 КК України («викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства»).

Гольник Л.В. сподівалась, що в такий спосіб за допомогою знайомих співробітників міліції в межах цього кримінального провадження вона зможе вилучити паспорт і документи на квартиру Лутаєнко Є.Д., які ніхто не викрадав – насправді документи знаходились в Октябрському районному суді міста Полтави, де Гольник Л.В. працює. Ці документи перебували в подруги Гольник Л.В. – судді Материнко Марини Олександрівни, яка розглядала заяву Самохатка С.П. про встановлення опіки над 85-річною Лутаєнко Є.Д. (справа №554/13116/14-ц).

Співробітникам міліції довелось допитати Лутаєнко Є.Д., яка категорично заперечувала, що подавала заяву в міліцію – 85-річна Лутаєнко Є.Д. не мала комп’ютера й не вміла ним користуватись, з квартири не виходила. При розслідуванні кримінального провадження №42016171010000111 за фактом шахрайства, вчиненого Гольник І.В., було встановлено, що цю заяву від імені Лутаєнко Є.Д. виготовила та подала в міліцію Гольник Л.В.

Окрім того, Гольник Л.В. виготовила на комп’ютері ще одну заяву від імені Лутаєнко Є.Д. (додаток 4), де про батька та сина Самохатків було сказано, що

«зазначені особи обманним шляхом заволоділи моїм підписом на чистому аркуші паперу та, вірогідно, спробують виготовити від мого імені якийсь документ. Заява про їхні злочинні дії подана до Октябрського РВ ПМУ МВС України в Полтавській області, зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08.07.2014 року за №12014170040001624. На даний час здійснюється досудове розслідування. Прошу суд залишити заяву про визнання мене недієздатною та встановлення наді мною опіки без розгляду, оскільки Самохатко Сергій Петрович не може бути заявником по даній справі».

Цю заяву Гольник Л.В. зареєструвала від імені Лутаєнко Є.Д. в Октябрському районному суді, де Гольник Л.В. працює, і передала своїй подрузі судді Материнко М.О., яка розглядала справу про встановленні опіки над Лутаєнко Є.Д. Суддя Материнко М.О., виконуючи прохання Гольник Л.В., не стала з’ясовувати, де 85-річна Лутаєнко Є.Д. знайшла комп’ютер і принтер для виготовлення заяви, звідкіля вона довідалась про існування Єдиного реєстру досудових розслідувань і як отримала витяг з ЄРДР. Більш того, суддя Материнко М.О. навіть не стала встановлювати, яким чином заява від імені 85-річної Лутаєнко Є.Д., яка не виходила зі свого помешкання, опинилась у суді.

Натомість Материнко за кілька хвилин після реєстрації явно підробленої й невідомо ким доставленої в суд заяви постановила ухвалу від 18.11.2014 у справі №554/13116/14-ц про залишення без розгляду заяви Самохатко С.П. про визнання Лутаєнко Є.Д. недієздатної та встановлення опіки над нею:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/41734352

Але Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 13 січня 2015 року скасував це судове рішення як незаконне

https://reyestr.court.gov.ua/Review/42285279

оскільки, відповідно до статті 234 ЦПК України, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи розглядаються судом у складі одного судді і двох народних засідателів. А, відтак, суддя Материнко М.О. взагалі не мала права одноосібно розглядати цю справу. Окрім того, Лутаєнко Є.Д. стверджувала, що вона ніколи таку заяву не подавала (додаток 4) – виявилось, що заяву від імені Лутаєнко Є.Д. виготовила Гольник Л.В., яка принесла цю заяву Лутаєнко Є.Д. і остання, не читаючи заяву й не усвідомлюючи її зміст, на прохання Гольник Л.В. поставила свій підпис.

Зразу після того, як суддя Материнко М.О. винесла незаконну ухвалу про залишення без розгляду заяви про встановлення опіки над Лутаєнко Є.Д., Гольник Л.В. спробувала вилучити з цієї справи документи на житло Лутаєнко Є.Д. і заповіт, яким Лутаєнко Є.Д. заповіла свою квартиру і гараж своєму онуку Самохатку С.П.

На прохання Гольник Л.В. наприкінці листопада 2014 року слідчий Октябрського райуправління міліції звернувся в Октябрський районний суд міста Полтави з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів і попрохав вилучити зі справи про визнання Лутаєнко Є.Д. недієздатною та передати в міліцію (тобто – друзям Гольник Л.В.) паспорт Лутаєнко Є.Д., медичну картку Лутаєнко Є.Д., технічний паспорт на квартиру, свідоцтво про право власності на житло, заповіт і свідоцтво про смерть чоловіка Лутаєнко Є.Д. в 2003 році, оскільки ці документи «мають значення для досудового розслідування, фіксують відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення та можуть бути доказами під час судового розгляду, а іншим способом неможливо довести обставини вчиненого кримінального правопорушення».

Але оскільки судді Октябрського районного суду міста Полтави, які працювали разом з Гольник Л.В., усвідомлювали, у яку аферу їх втягує Гольник Л.В., слідчий суддя ухвалою від 2 грудня 2014 року у справі №554/17603/14-к у задоволенні клопотання відмовив.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/51735051

А 29 вересня 2015 року було закрито й кримінальне провадження №12014170040001624 від 08.07.2014, за допомогою якого Гольник Л.В. планувала заволодіти документами на квартиру Лутаєнко Є.Д. – у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

У січні 2015 року Лутаєнко Є.Д. померла й Самохатко С.П. звернувся з позовом до Гавриленка І.М., Гольник Л.В. – третя особа, про визнання угоди купівлі-продажу гаража недійсною, оскільки Лутаєнко Є.Д. мала психічні розлади й не могла усвідомлювати значення своїх дій. Цей позов розглядався впродовж трьох років, і всі ці три роки Гольник Л.В. своєю поведінко ганьбила судову владу, намагаючись привласнити ржавий металевий гараж, який навіть не вважався нерухомим майном і не перебував на обліку в місцевому Бюро технічної інвентаризації.

Позов про визнання угоди купівлі-продажу гаража недійсною був заявлений Самохатком С.П. за місцем проживання Гольник Л.В., тобто в Октябрський районний суд міста Полтави, де Гольник Л.В. працює. Після того, як всі судді цього суду заявили самовідвід від розгляду справу, Апеляційний суд Полтавської області поміняв підсудність і направив справу для розгляду в Полтавський районний суд Полтавської області. Але й там не знайшлось бажаючих слухати цю справу, оскільки Гольник Л.В. публічно обпльовувала суддів, заявляла їм відводи, публікувала наклепи та образи на їхню адресу на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук та роздавала інтерв’ю, у яких стверджувала, що вона є «антикорупційною активісткою», але злочинна влада руками продажних суддів Полтавського районного суду Полтавської області хоче забрати в неї гараж.

Після того, як всі судді Полтавського районного суду Полтавської області відмовились розглядати позов Самохатка С.П., Апеляційний суд Полтавської області знову змінив підсудність і справа попрямувала в Ленінський (зараз – Подільський) районний суд міста Полтави. Але й там усі судді заявили самовідводи, оскільки Гольник Л.В. постійно публікувала наклепи та образи на їхню адресу.

Наступним був Київський районний суд міста Полтави, де Гольник Л.В. та її чоловік Гавриленко І.М. продовжили звичний спектакль, оббріхуючи суддів і заявляючи їм відводи, аж доки суддя Шаповал Т.В. не поставила крапку в цій історії. Суд призначив посмертну судово-психіатричну експертизу (додаток 5) і 29 травня 2018 року ухвалив рішення в справі №554/4200/15-ц,

https://reyestr.court.gov.ua/Review/74303340

зазначивши наступне:

«Відповідно до акта судово-психіатричної експертизи від 01 серпня 2016 року №320 Лутаєнко Є.Д. станом на 21.06.2014 року страждала психічним розладом у судинної деменції. Даний психічний розлад позбавляв Лутаєнко Є.Д. здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при укладенні договору купівлі продажу 21.06.2014 року. Оскільки даний акт судово-психіатричної експертизи є обґрунтованим та не викликає сумніви в його правильності, тому судом він приймається до уваги… Таким чином, судом встановлено, що на час укладання даного договору волевиявлення Лутаєнко Є.Д. не було вільним та не відповідало її внутрішній волі. Приймаючи до уваги та враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі продажу, укладеного між Гавриленком І.М. та Лутаєнко Є.Д. 21 червня 2014 року недійсним».

Гольник Л.В. знову стала оббріхувати суддю та експерта в соціальних мережах і подала апеляційну скаргу. Але 11 грудня 2016 року Апеляційний суд Полтавської області відмовив судді Гольник Л.В. та її чоловікові в сподіваннях отримати гараж – рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/78533658

На цьому Гольник Л.В. не заспокоїлась і разом з чоловіком подала касаційну скаргу до Верховного суду, мотивуючи її тим, що:

«касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики… Крім цього, дана справа має виняткове значення для нього як кандидата наук, доцента та третьої особи – судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л. В., оскільки позивачем та членами його родини інформація про нібито неусвідомлення Лутаєнко Є.Д. значення своїх дій під час продажу гаража неодноразово використовувалася для їх дискредитації та кримінального переслідування».

Але Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду ухвалою від 4 лютого 2019 року відмовив Гольник Л.В. та її чоловікові у відкритті касаційного провадження

https://reyestr.court.gov.ua/Review/79616065

Паралельно з цим Гольник Л.В. намагалась у судовому порядку визнати недійсним заповіт, яким її самотня сусідка Лутаєнко Є.Д. заповіла гараж і квартиру своєму онуку Самохатку С.П. Для цього Гольник Л.В. розшукала родичку Лутаєнко Є.Д. – Лутаєнко Марію Трохимівну, яка не претендувала на майно померлої, не оскаржувала заповіт і не подала заяву про прийняття спадщини в 6-місячний строк з дня смерті Лутаєнко Є.Д., та підбурила її подати позов до Самохатка С.П. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому представником позивачки в суді був чоловік Гольник Л.В. – Гавриленко І.М., а сама Гольник Л.В. виступала в справі як свідок.

Справу розглянув Київський районний суд міста Полтави. Рішенням від 28 серпня 2018 року в справі №554/12490/15-ц в задоволенні позовних вимог було повністю відмовлено (повний текст судового рішення – додаток 6)

https://reyestr.court.gov.ua/Review/76201079

Гавриленко І.М. подав апеляційну скаргу. Але ухвалою Апеляційного суду Полтавської області у відкриті апеляційного провадження було відмовлено, оскільки Гавриленко І.М. не сплатив судовий збір

https://reyestr.court.gov.ua/Review/78309150

Ця історія тривала 5 років і завдала колосальної шкоди авторитету судової влади, оскільки Гольник Л.В. постійно публікувала в соцмережах наклепи на суддів, роздавала інтерв’ю й публічно стверджувала, що вона є «громадською активісткою» та «викривачкою корупції» і звинувачувала своїх колег у продажності, а також публікувала карикатури на суддів. Окрім того, внаслідок цієї історії суддя Гольник Л.В. здобула в суспільстві стійку репутацію шахрайки.

Для того, щоби уникнути кримінальної відповідальності за шахрайство, Гольник Л.В. залучила адвоката Маселка Романа Анатолійовича, який до серпня 2022 року представляв її інтереси. 15 серпня 2022 року адвокат Маселко Р.А. був обраний членом Вищої ради правосуддя по квоті Верховної Ради України й у наступному блокував розгляд дисциплінарних скарг стосовно Гольник Л.В. При цьому член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. брав участь у голосуванні при розгляді питань про відмову у відкритті дисциплінарних справ стосовно судді Гольник Л.В., чим остаточно підірвав довіру до судової влади в очах суспільства.

Джерело